Чернігівські «мальви» сплели майже 600 маскувальних сіток

Загалом для такої кількості готової продукції вони використали близько 12000 квадратних метрів сітки-основи. А скільки інших необхідних складових і часу на це витратили, можна порахувати лише приблизно. Головне – «мальви» працюють у районі Ремзавод і закликають чернігівців не втомлюватися, не байдужіти, не звикати до війни, а продовжувати допомагати нашим рідним воїнам.

«Узимку 22-го року разом із онукою і невісткою ми була біженками в Черкаській області, в селищі Чорнобай, – розповідає жінка. – Витримали ми там недовго – три тижні. Мені було сумно, переживала за Чернігів, не знала, що робити, на місці не сиділося. А тамтешні жінки плели сітки в клубі, то я почала туди ходити, навчилася. Невдовзі, повернувшись у Чернігів, я продовжила нову для себе, але таку необхідну справу. Тоді це було дуже актуально».

У квітні Світлана знайшла в Чернігові хлопців із тероборони, в яких було місце розташування й одна чи дві сітки-основи. Почала шукати тканину, однодумців і робочі руки. Невдовзі до Світлани «підтягнулися» подруга Олена. Спочатку вони плели сітки удвох. А згодом, коли почали набиратися замовлення від хлопців із фронту, з’явилася необхідність розширюватися. Відтак виникла потреба в окремому приміщенні, почали його шукати.

«І тут знайшовся знайомий Саша, який і запропонував нам оце занедбане, але з новими вікнами, приміщення на колишньому підприємстві, – згадує Світлана. – Влітку минулого року ми сюди прийшли і почали облаштовуватися: підбили й утеплили стелю, щоб узимку не дуже мерзнути, хтось приніс обігрівачі, зробили нам електропроводку й освітлення. Це все нам допомагали люди, які бачили, що ми тут щодня працюємо».

Одночасно з облаштуванням робочого місця в одній із соцмереж жінки створили групу «Мальви», в яку увійшло близько 30 небайдужих людей. Постійно активних – нині десь половина з них. Хтось допомагає ситуативно, хтось нарізає тканину вдома і приносить готові стрічки для виготовлення сіток, ще хтось бере матеріали й плете килимки вдома, шиє подушки. Також жінки в’яжуть шкарпетки, бафи на шию і балаклави воїнам. Окрім цього, збирають бляшанки для окопних свічок, якщо є кошти, то купують парафін і самі роблять свічки.

Але «мальви» постійно потребують підтримки і допомоги. Було б добре ще утеплитися на зиму, не вистачає чоловічих рук. Бо що ж вони, самі жінки, в яких чоловіки воюють?

«Треба, необхідно, щоб чернігівці не «розхолоджувалися», не втомлювалися від війни, а продовжували допомагати ЗСУ. Бо, на жаль, люди почали звикати до війни, – констатує Світлана Чайка. – Попереду зима, волонтерам необхідна допомога, щоб вони могли якісно допомагати нашим бійцям. На сітку-основу постійно треба десь брати гроші: два полотна 14 на 70 метрів коштують 14 тисяч гривень, а це – на півтора місяця роботи».

«Мальви» роблять сітки під замовлення різних розмірів: 2 на 3, 4 на 4, 6 на 8, 6 на 10, 8 на 12. І навіть сплели дуже велику сітку – десь 12 на 20.

Тож давайте підтримаємо цих волонтерок своїми робочими руками, матеріалами і коштами! Адже перемога потрібна нам усім.