У Раді відмовилися відкликати законопроєкт про одностатеві партнерства попри критику від ПЦУ

Народна депутатка від «Голосу» Інна Совсун заявила, що критика Синоду ПЦУ не змусить її відкликати законопроєкт щодо запровадження в Україні інституту реєстрованого партнерства.

Про це ініціаторка законопроєкту сказала в інтерв'ю «Укрінформу».

«Ніхто не має через це перешкоджати праву людей бути щасливими», — наголосила Совсун.

Депутатка зазначила, що законопроєкт ні до чого не зобов'язує представників церкви. Каже, що церква могла б мати думку щодо вінчання, а ось до світського шлюбу вона «не має жодного відношення».

«А в законопроєкті йдеться навіть не про шлюб, він про реєстровані партнерства», — додає Совсун.

Вона нагадала, що церкві доведеться змінювати свою позицію, адже в Україні більшість людей підтримує легалізацію одностатевих партнерств.

«Я бачуся, я говорю з ЛГБТ-військовими, я чую про їхні проблеми — це сотні, тисячі історій. Переконана, що ми, як суспільство, маємо виправити велику несправедливість, коли в частини громадян і громадянок менше прав, ніж в усіх інших», — сказала Совсун.

Що передувало?

Священний Синод Православної церкви України 28 березня ухвалив заяву про «категоричну неприйнятність» законопроєкту щодо запровадження в Україні інституту реєстрованого партнерства.

Там заявили, що цей законопроєкт «суперечить природному, Богом встановленому закону», «порушує норми Конституції щодо визначення шлюбу як союзу одного чоловіка та однієї жінки», «несе загрозу для суспільної моралі» та «погіршуватиме демографічну ситуацію в Україні».

Також в ПЦУ зазначили, що у разі схвалення документа в Україні нібито ініціюють можливість всиновлення дітей одностатевими парами. Синод стверджує, що «численні дослідження» в інших країнах підтверджують «негативні наслідки виховання дітей у таких "одностатевих шлюбах" із підвищенням ризику психологічних розладів». Що це за дослідження — не уточнюється.

Що за законопроєкт?

Законопроєкт №9103 зареєстрували у парламенті 14 березня. Ним пропонують запровадити реєстроване партнерство (яке також називають «цивільним») як добровільний сімейний союз двох повнолітніх людей однієї чи різних статей. Воно не вважатиметься шлюбом, а проживання людей однією сім'єю не є реєстрованим партнерством, якщо відповідний союз не зареєстровано.

Після реєстрації партнери можуть набувати статусу близьких родичів, а саме члена сім’ї першого ступеня споріднення одне щодо одного, незалежно від того, чи проживають вони фактично разом і чи ведуть спільно домашнє господарство.

Автори законопроєкту зазначали, що впровадження реєстрованих партнерств є нагальною потребою. Насамперед, щоб захистити права військових, які не можуть офіційно оформити свої стосунки, бо їхні партнери/партнерки однієї з ними статі. У випадках поранення, зникнення безвісти чи загибелі їхні сім'ї та вони самі не мають достатнього юридичного захисту з боку держави, зазначається у документі.

Автори законопроєкту вказували, що у багатьох розвинених державах цей інститут однаково доступний і для різностатевих пар.

«А з огляду на те, що інститут шлюбу в суспільстві стійко асоціюється з релігією, реєстроване партнерство є альтернативою для тих різностатевих пар, які не представляють жодне релігійне вірування або не бажають укладати саме шлюб із будь-яких інших причин», — йдеться у пояснювальній записці.