Український хіт-парад — це «Алкоголічка», MARUV та російський реп. Чому?

Український хіт-парад — це «Алкоголічка», MARUV та російський реп. Що за шляк нас трафив і як цьому зарадити? Говоримо про це у нашій статті.

У країні, де речниця Президента стрибає з одного скандалу в інший, навряд чи музика є головною проблемою. Лише на перший погляд. Насправді ж, торішнє дослідження (а їх сьогодні буде багато) виявило, наскільки музика і загальний культурний фон формують нас самих. Спойлер — максимально.

Музика впливає. Як не крути

Дослідженням впливу культури на життя людей посилено займаються вже третє десятиліття. Одним з найпоширеніших напрямків є етномузикологія, яка досліджує фольклор і шукає зв’язки між культурним та соціальним. Вивчають те, що лунає усюди: від корпоративів та весіль до шановних церемоній чи масових заходів.

Музика усюди, а отже вона невіддільна частина нашого менталітету, середовища та контексту.

Дослідження музичних смаків, напрямків та тенденцій можна вважати певною діагностикою суспільства. Відоме дослідження під назвою «Як музика впливає на наш мозок» поставило жирну крапку у суперечках щодо музики та культури в цілому. То що ж відбувається з музикою в Україні

Перша проблема — вона здебільшого російська

Нам би дуже кортіло зробити цілісний нейробіологічний аналіз гуцульських коломийок чи весільних підбірок Наддніпрянщини, проте сьогодні мова піде про співочий хіт-парад. Для наочності ми використаємо YouTube Music, один з найпопулярніших в Україні музичних сервісів.

Це — улюблені треки українських слухачів. Перші 10 пісень в Україні не містять ані слова українською. Та чи мають вони їх містити взагалі? Певна частка громадян спілкується російською, то ж ніякої дивини у переліку топ-пісень немає. Проблема полягає у тому, що наратив цього списку залишається незмінним. В українському медіапросторі російське завжди перше.

Україномовним «промінчиком» у хіт-параді є пісні про «ахрану-атмєну» та «вільні каси». Можливо, проблема не у навалі російського, а у відсутності українського?

Друга проблема — вона здебільшого попса

🔔Час для аналізу чергового дослідження. А воно розповідає нам про те, чому попса завжди буде найвідомішою і найуспішнішою з точки зору аудиторії. Коротко кажучи, поп-хвилі містять приємний нашому вуху темп, тональність та структуру. Класична схема «вступ-куплет-приспів-куплет-приспів».

Українську попсу робити вигідніше, аніж будь-який інший жанр.

Починаючи зі Свєти Лободи та гурту «MOZGI», завершуючи MARUV та «Врємя і Стєкло» — набиті концертні зали гарантовано. Заради наочності, зверніть увагу на музичні білборди свого міста: які концерти рекламують найбільше? Напишіть свою думку у коментарях.

Третя проблема — вона здебільшого має кризу змісту

Ви ніколи не дивувалися, чому слухаючи одні пісні хочеться буквально встати із труни, а слухаючи інші — перестати відчувати іспанський сором? Звісно ж, справа у якості мелодії, інструментах та ваших вподобаннях. Але не менш важливою складовою пісні є зміст, із ним у багатьох треках відверто кепсько.

Музичні вподобання українців 2019 року.

Річ у тім, що більшість пісень наповнені шаблонним змістом, себто створені у рамках одного емоційного наповнення. Наприклад, пісні про любов це нерідко схема «я тебе любила, а тепер самостійна незалежна», або ж «ти така красива, зроблю все заради тебе».

Патріотичні пісні — це нерідко журба, журба журбезна.

Співати про засадничі і добрі речі, такі як кохання, дружба чи патріотизм — чудово. Проте, коли більшість пісень зроблено за одним кістяком, втрачається і зміст, і унікальність.

До речі, цікавим прикладом краси нашої музики є маловідома пісня «LV» від гурту «Скрябін». Вона загортає досить банальну історію у добру обгортку оповідання. На знак пошани, O.Torvald навіть записали на неї непоганий переспів.

Четверта проблема — вона здебільшого «поза політикою»

Тут все просто: епатаж відомого миролюбця Івана Дорна нічим не відрізняється від перформансу «#ВСЕММИР» Олега Винника. Музика поза політикою, і крапка. Усі за мир, музика не має меж.

Направду, музика як культурний продукт не пасує політиці взагалі. Вищезгаданий Кузьма Скрябін згодом вибачався за свої виступи на підтримку «Партії Регіонів». На загал, обрамляти свою творчість політикою — слизько і непрофесійно. Але є одне «але».

Багатьом слухачам не подобається чути громадянську позицію улюбленого виконавця.

Слово «політика» використовують як синонім слову «позиція», а отже будь-яке соціально забарвлене слово з вуст співака розглядається як політичне звернення. Такий світогляд запозичено у нашого північного сусіда, де взагалі усе «без політики»: музика, кіно, література.

Український слухач поступово звикає до російського культурного продукту, а окупанти видаються вже не такими й окупантами.

Ну а потім із теренів токарщини приходять зодягнуті у мазепинку та маринарку бандерівці, які розповідають про якусь війну, культуру та державу. Сусід-захисник не забарюється із допомогою, і вже за кілька років ваше містечко проголошує себе «народнай рєспублікай».

Що тут сказати? «Давайте без політики».

Як врятувати українську музику?

Найочевидніше — гривнею. Підписка на музичні сервіси коштує менше ніж 100 гривень на місяць, а гроші йтимуть тільки до тих виконавців, яких ви слухаєте.

Ми віримо, що більшість наших читачів полюбляють якісну українську музику, а отже є маленькими двигунами нашого культурного локомотива. Отож, слухайте, відвідуйте, поширюйте і створюйте українське.

Все буде Україна!