Ірина Соломаха: «Європейська Солідарність» - мій усвідомлений вибір

- Думаю, що для тих, хто знає мене особисто, моє рішення про вступ в партію “Європейська Солідарність”  не стало несподіванкою. Я ніколи не приховувала свої зв’язки і симпатію до цієї політичної сили. Для мене європейський вибір України є природнім і безальтернативним. Саме тому ЄС – мій усвідомлений вибір. Ще до роботи в ОДА, на посаді помічника-консультанта народного депутата я активно співпрацювала з “Європейською Солідарністю” в гуманітарно-волонтерських прєктах, займалася найскладнішою роботою, яку мало хто з політиків любить — прийомом громадян. А це - нерідко сльози, людська біль, особисті трагедії. Саме тоді я і зблизилася з політичною силою, яка в найтяжчі для держави часи, коли триває війна, не побоялася взяти на себе відповідальність за долю України.

- Це дійсно так. Весною 2016 року мене запросили на роботу до Чернігівської облдержадміністрації. Спочатку я працювала заступницею керівника, а пізніше — керівником апарату ОДА. Це робота на державній посаді. Вона повинна бути максимально рівновіддаленою від усіх партій і рухів. Цьому принципу я й намагалася дотримуватися. І так було до кінця минулого року, коли я пішла з посади. Саме ж рішення вступити до лав “Європейської Солідарності” у мене визріло наприкінці минулої зими.

- Це був час не найкращий як для чернігівського осередку, так і партії в цілому. З одного боку, почався шалений тиск на ЄС з боку “зеленої” влади, а з іншого — на рівні Чернігівщини — партію почали методично розвалювати її ж колишні активісти. Протягом кількох місяців вони не афішували, що працюють над створенням нового політичного проєкту. Можливо претензій до цих людей було б менше, коли б вони публічно заявили про зміну своїх політичних пріоритетів, і написали заяви про вихід з ЄС. А так, на початку червня цього року я з подивом спостерігаю в теленовинах, як фактично увесь чернігівський актив партії ЄС присутній на обласній партконференції партії «Рідний Дім» і цих людей публічно вже представляють в новому політичному амплуа. У цій ситуації я вже не могла лишатися пасивною спостерігачкою і вирішила зайняти більш активну громадянську позицію. Протягом місяця я провела понад сотню зустрічей з пересічними членами партії, які залишилися вірними нашим цілям і статуту. Мала тривалі розмови з людьми, яким природні були наші погляди, але їх не задовольняла внутріпартійна ситуація і вони прагнули оновлення. Спілкувалася і з цілком новими партійцями. За цей час багато чого переосмислила і зробила чимало важливих рішень. Одним із них стала моя згода очолити міську організацію партії “Європейська Солідарність”.

- Думаю, що головна причина – страх бюджетників перед керівництвом міста. Адже хто, насамперед, пішов? Це директори шкіл, керівники комунальних закладів, чиновники… Це ті люди, які дуже залежні від влади. Хтось боявся, що йому не продовжать контракт, хтось – мав особисті, непартійні зобов’язання перед мером, а хтось просто звик пливти у фарватері сильних світу цього і йому роль опозиціонера апріорі некомфортна. Краще про істинні причини і мотиви запитати безпосередньо у цих людей.

Ця пропозиція надійшла від нашої обласної політради партії. Також я відчувала підтримку як з боку своїх чернігівських однопартійців, так і центрального партійного керівництва.

- Це, насамперед, моральна підтримка і практичні поради. Хочу також наголосити, що Київ ні на кого давив. Навіть на міську партконференцію, що відбулася 15 липня, ніхто з головного офісу партії не приїхав щоб ні на кого не тиснути своїм авторитетом. Вважаю це було зроблено дуже мудро. У результаті, за мене, з поміж 81 делегата, свої голоси віддали 79 чоловік.

- Рішення йти з посади я приймала сама. З новим губернатором я пропрацювала щось близько тижня. - - - Цього часу виявилося достатньо щоб зрозуміти, що нова команда між професіоналізмом і особистою відданістю робить ставку на відданість. У нас з паном Прокопенком відбулася відверта розмова під час якої я чітко окреслила свою позицію і оголосила рішення про намір звільнитися. При цьому жодного тиску він на мене не чинив. Мені навпаки здалося, що губернатор дещо навіть розгубився і видохнув з полегшенням від моєї заяви про звільнення. Він певно готувався до зовсім іншого «затяжного» сценарію, до якого його налаштовували найближчі радники. Але так не сталося.

- Пропозиція підібрати мені нове місце роботи була, але я відмовилася.

До конкретики не дійшло. Я ж сказала, що одразу відмовилася працювати в нових політичних реаліях.

- Хочу нагадати, що до часу приходу Андрія Прокопенка на посаду голови ОДА, областю продовжували керувати усього два посадовця - заступниця голови облдержадміністрації Наталія Романова та я - керівник апарату ОДА. Не залишилося ні губернатора, ні інших його заступників. І так тривало близько чотирьох місяців, під час яких мені довелося самій  неодноразово виконувала обов’язки очільниці області з правом підпису, бо Наталія Андріївна в цей час перебувала в лікарні. Ситуація була край непростою. А якби ще й я все кинула і пішла, що б тоді було? Лише безвідповідальна, легковажна особа могла так вчинити.  Це не в моїх правилах.

- Я не займалася пошуком роботи. Бо вже не один рік викладала і зараз продовжую викладати в своїй рідній альма-матер – в Національному університеті "Чернігівський колегіум" ім. Тараса Шевченка. Маю науковий ступінь кандидата філософських наук, доцент, нині працюю помічником ректора. Кілька років тому Указом Президента України мене було відзначено званням “Заслужений працівник освіти України”.  Це якось пояснює мій вибір “нового” місця роботи? Для мене цей вибір став очевидним.

- Це Олександр Черненко. Під час дострокових парламентських виборів в Україні 2014 року він був обраний депутатом за списком Блоку Петра Порошенка. Тоді ж партія його визначила й куратором Чернігівщини від БПП. Щоб коротко охарактеризувати роботу пана Олександра на Чернігівщині (а він родом з Київщини), то варто згадати про те, що саме його діяльність в нашій області була визнана однією з кращих в Україні за підсумками реалізації проєкту «Модельний округ», який досліджував кращі моделі та практики взаємодії з виборцями. Вважаю, що такий результат це і моя скромна заслуга, як його помічниці.

- Будь-які чутки легко перевіряються на сайті Верховної Ради України. Як я вже говорила,  помічником-консультантом я працювала у народного депутата Олександра Черненка. А з Сергієм Березенком мене пов’язувала робота на громадських засадах у Раді Регіонального Розвитку. До переходу на роботу в ОДА я там деякий час відповідала за функціювання громадської приймальні. Ми надавали юридичну і гуманітарну допомогу багатодітним сім’ям, знедоленим пенсіонерам, ветеранам АТО-ООС та іншим категоріям населення.  Вже на посаді в держадміністрації я неодноразово пересікалася з Сергієм Івановичем коли він приїздив до Чернігова під час виконання депутатських повноважень. Особливо тісною співпраця з ним, як з депутатом, була під час роботи над інвестиційними програми і проєктами регіонального розвитку. Завдячуючи наполегливості Сергія Березенка, деякі його проєкти ще й досі продовжують реалізуватися. Як приклад, до кінця поточного року для учнів має відкрити свої двері новий корпус Чернігівської музичної школи №1. Триває реконструкція і утеплення філармонійного центру. Недавно завершено благоустрій і урочисто відкрито міською владою сквер відпочинку напроти головного корпусу Національного університету “Чернігівська політехніка”. Зроблено і продовжує робитися немало...

- Питання риторичне. Той, хто звик наполегливо працювати, тому завжди складно в опозиції він, чи при владі. Лише ледарю всюди просто. Якщо ж ви натякаєте на політичну боротьбу, то так, “Європейській Солідарності” сьогодні непросто. Ми постійно змушені відстоювати свої переконання, захищати побратимів в судах, на майданах і мітингах. Це неодноразово було і у випадку з необґрунтованими звинуваченнями на адресу лідера нашої партії, п’ятого Президента України Петра Порошенка, і щодо Софії Федини, і Сергія Пояркова, і Олександра Погребиського та інших. Ми неодноразово проголошували, що атаки на патріотів України — це атаки на саму українську державність.

- “Європейська Солідарність” обов’язково братиме участь у виборах. Але починати з фальстарту на цих перегонах ми не хочемо. Наразі усі наші зусилля спрямовані на організаційне зміцнення партії, яка оновилася відсотків десь так на 70. Тому про всі прізвища ЗМІ дізнаються вчасно у відведений для цього законом період. Ми зробимо все, щоб це були достойні люди – справжні патріоти Чернігова і всіє України.