Зустріч із Гуцулом, як братом, із "Правого сектора" - фото

Ця звістка вразила мене. Загинув боєць Гуцул з добровольчого українського корпусу «Правий сектор» під час обстрілу шахти «Бутівка» 12 червня.

Як же так! Трохи більше двох тижнів ми з ним зустрічалися. Передавали допомогу в Карлівці, що за трохи більше десятка кілометрів від Донецька.

Він ще не хотів фотографуватися. Я його запрошував на колективний знімок.

Він відрізав: «Мені не можна». Я пильнував, аби його обличчя не потрапило в кадр.

Потім удома, переглядаючи знімки, помітив, що перед груповим кадром він усе-таки потрапив у поле зору.

Коли Гуцул підписував прапор України для «Антикорупційного Руху» і проекту «Армія Гідності», я запитав:

-А зараз можна сфотографувати зі спини?

-Так можна, - усміхаючись сказав він.

Гуцул якраз виводив на прапорі слова «Україна понад у…».

Це тепер, після його смерті, я знаю: його звали Юрком. Як мого брата. Він із Хмельниччини. З міста Красилів. Ще неодружений, як  був і мій брат. На знімку він з оселедцем, як і мій Юрко.

Також патріот. Мій брат носив оселедець у Чернігові в 90-х. Інший Юрко - Гуцул - у 2016-му.

Гуцулу було 26. Ішов двадцять сьомий. І він любив ось цю пісню та писав про це.

Сава КРАВЧИК