«Причина смерті – прочерк» -

таку назву має документальний фільм, демонстрація якого у дискусійному клубі “Експертна думка” викликала жваву дискусію між студентами-правниками з Чернігівського національного технологічного університету та громадськими діячами Чернігова.

Організаторами показу, що проходив у рамках тижня проти смертної кари у Білорусі (5-10 жовтня), виступили білоруський правозахисний центр “Вясна” та Освітній дім прав людини в Чернігові.

Як розповів перед його початком правозахисник Центру Андрій Палуда, сюжет стрічки побудовано на історії засудженого до вищої міри покарання білоруса Андрія Жука із Солігорська. Вона вповні відображає реалії сучасної Білорусі, від кордону з якою нас відділяє менше, ніж 100 кілометрів.

Це остання країна Європи, в якій продовжують страчувати людей. Їх убивають вистрілом у потилицю. Тіла не передають родичам, їх не повідомляють про місце поховання. «Видають лише свідоцтво, де в графі «причина смерті» стоїть прочерк. Часто їм не кажуть про розстріл, а просто кидають слова «убыл по приговору». Люди марно сподіваються, чекають», - пояснив А. Палуда.

За його словами, питання смертної кари перебуває під завісою таємничості. Навіть правозахисники не знають точної кількості розстріляних за роки незалежності у Білорусі.  За приблизними даними, йдеться про понад 400 людей.

Одним з них був і Владислав Ковальов, якого, разом з Дмитром Коноваловим, звинуватили у теракті у мінському метро. Як розповіла присутнім мама першого Любов, судової помилки не могло бути. «Слідство, обвинувачення і вирок - це була цілеспрямована вказівка влади, - заявила вона. – Докази та результати експертиз, представлені адвокатами, «не помічалися».

Тобто, хлопців від самого початку прирекли на смерть. Завдяки незалежним журналістам і небайдужим людям, інформація про це надходила до громадськості, викликала широкий резонанс у суспільстві і навіть відставку кількох міністрів. Ми з донькою звернулися до Комітету ООН з прав людини, але сина стратили вже за 3 місяці».

А. Палуда пригадав один із небагатьох випадків, коли засудженому на смерть пощастило вижити і добитися справедливості. «Спочатку його звинувачували у вбивстві матері і брата, потім судили лише за брата. Після 8 років тюрми та страшного вироку його виправдали, сплативши компенсацію», - розповів  гість із сусідньої країни.

Він також нагадав, що 2009 року розпочалася кампанія “Правозахисники проти смертної кари в Білорусі”, мета якої – скасування «вищої міри» в країні і долучення до європейських цінностей у правоохоронній та судовій сферах. Кампанія має два напрямки - юридична та інформаційна допомога засудженим на смерть та їхнім рідним. Дискусія відбувалася саме у рамках цієї кампанії.

Організатори були приємно вражені, оскільки навіть не сподівалися на таку велику кількість зацікавлених чернігівців. Їх прийшло удвічі більше, ніж планувалося. Більшість становили студенти, майбутні юристи.

Переглянувши фільм і послухавши гостей, вони із захопленням долучилися до обговорення. Основні думки, що лунали: смертна кара не стримує злочинців від страшних убивств; можливість судової помилки перетворює державу на кривавого ката, що страчує і винних, і невинних; «вища міра» - інструмент для розправи над інакодумцями.

Переважна частина аудиторії висловилася проти такого виду покарання. Чернігівці висловили сподівання, що тиск правозахисників на білоруську владу матиме позитивні наслідки, зокрема скасування смертної кари.