Незламний ніжинець

Ярослав Іванов, військовий 1-ї танкової бригади, під час одного з боїв отримав тяжке поранення, майже несумісне із життям. Війна зробила його інвалідом першої групи, але, незважаючи ні на що, Ярослав не опускає рук і вчиться жити заново.

Нещодавно Ярослав майже місяць перебував у спеціалізованому санаторії, де проходив реабілітацію. Потрапити туди спочатку було непросто, тому мати бійця Лідія Іванівна написала звернення на ім’я народного депутата України Олександра Кодоли, і лише після його депутатського звернення до Міноборони вдалося відправити Ярослава до спеціалізованого закладу із відповідними умовами лікування та проживання.

Також спільними зусиллями Олександра Кодоли та деяких депутатів обласної ради героєві було надано матеріальну допомогу на лікування.

Почувши про особистий прийом громадян, який Олександр Кодола проводив вчора в Ніжині, Ярослав із дружиною особисто завітали до приймальні, аби подякувати за надану допомогу.

Говорила переважно дружина, адже Ярославові поки що важко дається мова. Військовому після страшного поранення заново довелося вчитися ходити та розмовляти. Права рука майже не слухається, але Ярослав старанно виконує всі вправи. Дружина Світлана – весь час поруч із чоловіком, каже: випробування, що випали на їх долю, лише посилили почуття.

Ярослав потроху йде на поправку. Дивлячись на нього, розумієш, що всі людські проблеми – дріб’язок у порівнянні з тим, що довелося пережити цьому чоловікові. Простий та, незважаючи на страшні випробування, життєрадісний і спокійний, він випромінює мужність та характер справжнього борця, який звик відвойовувати своє місце під сонцем.

– Лікуємось далі і віримо в краще, - сказала Світлана. – Ми разом, усією сім’єю молилися, шукали допомоги і, вірю, саме цим відвоювали Ярослава у смерті. Лише те, що він вижив – уже є величезним дивом, Божим даром, адже лікарі не залишали для нього жодних шансів… Але сьогодні Ярослав ходить і вже навіть потроху починає розмовляти, ми - щасливі, тож будемо жити далі. Жити й дякувати долі - незважаючи ні на що…