Сланцевий газ –смертельні технології. Протест анархістів у Чернігові

Хлопці у протигазах з чорно-зеленими прапорами пікетувала чернігівську облдержадміністрацію з плакатом проти видобування сланцевого газу.

За словами учасників пікету, вони представляють анархістів екологічного напрямку і висувають вимоги не до конкретної держустанови, а насамперед актуалізують їх перед громадою.

На їх думку видобуток сланцевого газу лишається не до кінця дослідженим і пов'язаний із закачуванням в землю тон отруйних речовин з метою здійснення гідророзриву, які у разі потрапляння у ґрунтові води роблять її непридатною для використання.

Зокрема ці речовини впливають на нирки і гормональну систему  людини.

Так, у США вода з криниць деяких штатів містить газ у таких кількостях, що робить її запальною сумішшю і непридатною до вживання, а в штаті Нью-Йорк видобуток газу методом гідророзриву подекуди заборонили.

Також досі ніхто не гарантує якісну ізоляцію отрути від шарів питної води.

У листівках, як розповсюджували активісти, записано, що внаслідок розриву в породі утворюються тріщини, з допомогою яких сланцевий газ потім повинен надійти в свердловину.

У результаті таких маніпуляцій хімікати і радіоактивні елементи потрапляють в грунт, потім у підземні води, як підсумок - отруєні вода, грунт і рослини, тварини і люди. Основним аргументом влади на користь добування сланцевого газу є незалежність України від Росії в плані енергетичних ресурсів .

Але чи виграє тут Україна насправді? Для гідророзриву необхідна величезна кількість води. Для кожної свердловини потребується 19 мільйонів літрів.

У процесі кожного гідророзриву під землю закачується від 80 до 300 тонн різних хімікатів, включаючи летючі органічні сполуки і нафтопродукти, додайте сюди ще радіоактивні елементи і важкі метали, які вивільняючись з під землі потрапляють на поверхню.

 Частина з цих відходів, що не дісталися назад до свердловини, просочується в грунтові води, отруюючи все навколо. Частина відкачується в резервуар на поверхні очікуючи вивезення та випаровуючись у повітря, яким ми дихаємо.

Більшість споруд для очищення відпрацьованої води з хімікатами не мають потрібного обладнання для роботи з токсичними сумішами.

Через комерційну таємницю транснаціональні корпорації мають можливість безконтрольного ввезення токсичних відходів на територію України.

У результаті ми отримуємо отруєні річки, грунт, а в слідстві і питну воду - наш найцінніший ресурс, можливу звалище токсичних відходів і, може бути, трошки газу. Чи варто воно того?

«Єдиним можливим рішенням енергетичної проблеми ми вважаємо скасування кордонів і створення єдиної світової енергетичної інфраструктури, побудованої на екологічночистих джерелах енергії.

Такими джерелами можуть стати - сонячна енергія, енергія вітру, енергія припливів і відливів тощо» , - говориться в листівці.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити