Чернігів. Жовтень. Життя з відкритою духовкою

Сучасна молодь нічим не краща і не гірша за тисячі поколінь попередників.

Так само любить вона посміятися зі старшого покоління: "А-ха-ха – ну що за ретрогради! Хе-хе-хе – не бажають замінити свої старі неекономні котли! Хі-хі-хі – сидять під "брехунцями", слухають сесію Ради".

Ой, як це все наївно і весело виглядає! Але ж правду кажуть – найкраще сміятися останнім.

Наші бабусі-дідусі пережили війну, коли їхніх батьків беззбройними кинули під танки. Голодні повоєнні роки. Рабську працю в колгоспах. Уже у зрілому віці у них відібрали усе заощаджене, накопичене на "мінералці без сиропу за копійку".

Кому, як не старшому поколінню, знати, що владі нашій не можна вірити НІКОЛИ! Ні в чому!

То хто з нас виглядає довірливим дурником? Бабусі, що закривають варення і овочі у старі добрі банки? Мають на горищі запас свічок, мила і всього найнеобхіднішого. Не відключили радіоточку. Не поміняли котел, що може працювати і на газі, і на дровах, і на вугіллі.

Чи все таки ми, так залежні від напруги в електромережі, наявності опалення і гарячої води? А то як там наші ягоди в морозилці, телевізори-інтернети?

Хто на повірку виявився більш наївним? Та ми ж, вважаючи, що для нормального життя цілком достатньо чесно сплачувати щомісячні комунальні рахунки, утеплити квартиру, поміняти вікна та батареї. Ан нііі…. Варто було температурі змінитися на кілька градусів – і все. Як то кажуть, бобік здох.

Сьогодні 2 жовтня. Уже тиждень як нічні температури у Чернігові тримаються на рівні + 4-5, а денні – близько 10 градусів.

Учора ввечері напруга в електромережі впала до критичної. Воно й зрозуміло, усі прийшли з роботи і включили обігрівачі.

Із крану з умовно гарячою водою текло ледь тепленьке непорозуміння.

У школі так холодно, що дитина змушена вдягати два светри.

Уже тиждень ми живемо з відкритою духовкою. Чудовий, а головне – здоровий вибір: мерзнути чи дихати газом.

"Наша держава схожа на монголо-татарське іго. Налітає, збирає данину, проте ніколи не звітує, куди вона була витрачена". Це сказав Михайло Ходорковський, колишній олігарх, а тепер вічний в’язень у Росії.

Хочеться розтягнути рота у дурненькій посмішці, витягнути носа і співати з інтонаціями Буратіно:

"У! Пара-пам-пара-па-пам-пам

Кра! Туру-турум-туру-тум-пум

Ї! Та-та-ра-та-таратам-пам

На!

У-кра-ї-на! У-кра-ї-на"

І цим усе сказано.

Фото