Мови: Закон суворий, але… «не обов’язковий»

«Ваша светлость», «Солярий «Malibu», «Идеал», «Ларец» з уточненням «Восточные штучки», просто «Одежда», бар «Пивной рай», «Калипсо»… Яких тільки вивісок не побачиш на центральних вулицях міста Чернігова – того міста, що в Україні.

Запрошують російською мовою і на виставку карликових мавп, «прикрасивши» сотні, якщо не тисячі, стовпів у нашому місті з грубим порушенням Правил благоустрою. Відзначився «великим и могучим» на афішах і московський театр ляльок. А ось «Сбербанк Росії», як не дивно, виготовив вивіски українською і від того навряд чи щось втратив. Наші ж місцеві підприємці пишуть... казна-що.

Іноді доходить до безглуздя. Ось, наприклад, що означає вивіска «Cropp town»? А крім цього напису над дверима – жодної літери кирилицею. Багато хто знає: у перекладі з англійської «town» – це місто. А що таке «cropp» – не знають навіть словники!

Dura lex, sed lex,
тобто Закон суворий, але це закон

Навряд чи хто в Чернігові буде проти мови, котрою творили Пушкін, Достоєвський, Гоголь... Але «творчість» торговців на їх вивісках і рекламних плакатах має бути українською. Додатково можна писати іншими мовами. Хоч китайськими ієрогліфами. Але державною мовою – обов’язково.

Про це чітко говорить стаття 35 Закону «Про мови в Українській РСР» № 8312-XI від 28.10.1989 р., прийнятий ще Верховною Радою УРСР. Закон цей досі чинний. Дата внесення останніх змін – перше квітня 2003 року. Численні передвиборчі обіцянки-цяцянки про «двомовність» так і залишилися словами. Хоча минуло дев’ять років і чотири загальноукраїнські виборчі кампанії.

Ось хіба що Вадим Колесніченко з Севастополя, депутат Верховної Ради України, «напроектував» у цьому напрямку. Перший такий проект – законопроект «Про регіональні мови та мови меншин» № 1072 від 07.05.2010 р., який не було внесено до порядку денного. Другий його проект, уже в співавторстві із Сергієм Ківаловим, що має дещо абстрактну назву «Про засади державної мовної політики» № 9073 від 26.08.2011 р., так проектом поки що й залишається.

Хто ж повинен проконтролювати дотримання закону? Не за заявою, не за вказівкою, а за власною посадовою інструкцією. Тобто без «поштовху» ззовні. Де і в кого не запитуй – реакція схожа: то розгубленість, то невпевнені припущення.

У відділі зв’язків із громадськістю Чернігівської міської ради припускають (!), що займається цим управління архітектури міськради.

«Ми погоджуємо те, що нам надають на узгодження», – відповіли «канцелярською» мовою в управлінні архітектури. І запропонували помучити питаннями комунальне підприємство «Дільниця з контролю за благоустроєм».

«Ми не втручаємося в мову, – відповідають в тому КП. – Наша справа така: який носій, його безпечність, чи можна на тому місці ставити тощо». У свою чергу, звідти мене направляють до управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області.

«Кожен випадок слід розглядати окремо», – відповіла головний спеціаліст відділу захисту прав споживачів у сфері торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян.

«Ми контролюємо те, що стосується Закону України «Про рекламу». Там сказано, що вивіска не вважається рекламою і що вивіски виконуються згідно законодавства про мови. Це і Закон «Про мови…», й інші закони – там багата нормативна база, – пояснила Ірина Захарченко. – Потрібно дізнаватися, чим є конкретна вивіска – просто напис чи, можливо, це зареєстрована офіційна назва, торгівельна марка».

У подальшій розмові Ірина Олександрівна зокрема відмітила: «Дозвіл на розміщення вивісок дає управління архітектури, а на розміщення реклами – «Дільниця з контролю за благоустроєм». Ось так розпитування чиновників «замкнулося» в ходіння по колу.

У народі іноді говорять: «Суворість законів компенсується необов’язковістю їх дотримання». Начебто саме на теренах Російської імперії виникла ця приказка. Уже й ім’я автора забулося – такі давні наші реалії, котрі віддзеркалює ця приказка.