Анатолій Мирошниченко об’єднує села Чернігівщини!

Гостини на перехресті семи доріг

Люди говорили, що такого велелюддя віддалене від райцентру, периферійне село Смош не бачило десь з сімдесятих років минулого століття. І раптом село облетіла звістка: гулятимуть у Смоші селяни, та ще й не самі, а з численними гостями.

Сюди, у глибинку, на велике православне свято Водохрещі зійшлися-з’їхалися представники семи сусідніх сіл– Ряшок, Валок, Борш­ни, Охіньок, Переволочни та Краслян.

Ініціатива такого людного і святкового зібрання належала депутатам районної ради від Партії регіонів. А на Прилуччині завжди так ведеться, що на свято запрошують гостей – дорогих, близьких людей.  І вирішили запросити громади із семи навколишніх сіл. Приїхав на гостину і депутат обласної ради Мирошниченко Анатолій Костянтинович,  заступник голо­ви районної державної адміністрації Антоніна Стукалова, заступник голови райдержадміністрації Андроніка Тарасенко, керуюча справами районної ради Лідія Опанасенко, депутати районної ради.

ВІДСТУПАВ МОРОЗЕЦЬ ВІД ЗІГРІТИХ СЕРДЕЦЬ

Щойно завершилося богослужіння у місцевій Свято-Покровській церкві – і церковна хода попрямувала до Удаю. Супроводжували її козаки, що з’їха­лися і з Прилук, і навіть з Ічні… Тут біля мосту на річці протоієрей Віталій освятив у ви­рубаній в льоду йордані хрещенську воду, аби захищала вона від недуг здо­рових людей, а хворих – зцілювала. І за тими його добрими напутніми сло­ва­ми селяни та їх гості, роздягнувшись, шикувались у чергу, аби ску­па­тися у цілющій йорданській воді.

Жоден з учасників купання не поскаржився на крижану холоднечу, більше того – захоплено хвалили воду і дякували Богу і святій Водохрещі за можливість оздоровитись та зціли­тись. Ось так, як, приміром, жителька Смоші Ва­лентина Рудько: «Я купалася в ополонці перший раз у житті. Задоволення – безмірне. Усі болячки ніби за­німіли. І, дай, Боже, щоб більше не “просина­лись”...».

Велике задоволення від купелі у йорданській воді отримав і сільський голова Олександр Миколаєнко, який першим пірнув у крижану ополонку, розігнав льодок, яким встигло прихопити краї.

Анатолій Мирошниченко, теж   спробував хре­щен­ської купелі – тричі пірнув з голо­вою, перехрестився на три боки, як роблять це справжні козаки… А потім ділився враженнями: «Думав, що буде холодніше. А нічого, почуваюся чу­дово! Я б радив усім депутатам скупатися на Водохрещу. Щоб очистити і тіло, і душу».

А потім святкове дійство перемістилось до сільського будинку культури.

З кожного села приїхали у Смош фольклорні колективи. І яких тільки щедрівок, а пізніше, на вулиці, – й веселих, розважальних пісень не співали смоський ансамбль “Чарівни­ці”, боршнянський – “Яворина”, переволочнянські, ряшківські, охіньківські самодіяльні артисти.

Після того, як усім ініціаторам свята, гостям з райдержадміністрації та районної ради,   сільським головам були вручені пиш­ні паляниці на вибитих рушниках – аж 10 (!) штук, а зведений хор із усіх сіл такою задушев­ною щедрів­кою благо­словив усіх на щастя, здоров’я і добрі справи, звернув­ся до при­сутніх депутат Чернігів­ської обласної ради Анатолій Мирошничен­ко.

– Мені доводилось брати участь у багатьох заходах районного, обласного та державного рівнів, – зазначив Анатолій Костянтинович. – Але сьогодні тут, у глибинці Прилуччини, я отримав таке задоволення, якого раніше не відчував. Куди не глянь – стільки щирості, відвертості, людяності! Цими піснями ама­тори нагадали мені моє дитинство, моє село, у якому я народився і виріс. За це від душі вдячний їм. Сьогодні ми зробили дуже добру справу – єднання шести сільських громад. Адже якщо узяти одне село – це усього лиш гілочка, яку легко переламати, а разом – це сила, яку не здолати на шляху добрих і бла­городних справ. Я впевнений, що наступного року до нашого свята приєднаються й інші села Прилуччини, а, може – й із сусідніх районів. І це стане чудовою, гарною традицією...

100 тисяч – на будівництво церкви

Сердечно привітавши усіх присутніх і у їх особі жителів територіальних громад зі святом Водохрещі, Анатолій Мирошниченко зробив приємний сюрприз – подарував сертифікат на 100 тисяч (!) гривень на будівництво Свято-Михайлівської церкви у селі Валках. Але й інші громади не залишилися обділеними. Депутат не просто побував на церковній службі у сільському храмі. Він відразу по-господарськи окинув його оком і побачив, де і в чому потріб­но допомогти вірянам. І відразу ж на сцені будинку культури пообі­цяв навесні надати фінансову допомогу у реконструкції Свято-Покровського храму у Смоші.

Організатори дійства спочатку, було, побоювалися, що святковість дня може перекреслити холод у будинку культури. Хіба до пісень, коли мороз до кісток пробирає. Та й цю проблему легко вирішив депутат. Анатолій Костянтинович подарував для будинку культури потужний обігрівач. То ж, гуляй село, в теплі та добрі й на Водохрещу, і на 23 лютого, і на 8 Березня…

А каша пахла на все село

Тісно було святу у стінах культурного закладу. І воно вихлюпнулось на просторий майдан перед будинком культури. На всі лади вигравали музики, на все село і за його околиці лунали пісні. Не довелося нікого запрошувати до танку – чи то морозець підганяв, чи гостинні столи додавали гра­дусу, чи про­сто настрій був у всіх святковий, але якщо хто й не закружляв у вирі гопака, то вже відстукував каблуками кожен.

Так звабливо манив до себе аромат свіжопідсмажених шашликів, смачнючої польової каші...

Депутат районної ради Олексій Хіміченко ділився секретом: ініціатива з кашею належить теж Анатолію Мирошниченку.

Підходимо до Анатолія Костянтиновича: то, може, й рецепт приготування від депутата? Такої смачної ще не пробували. Відмовчується, загадково посміхаючись.

Пригощалися усі і всім, хто чого бажав, – салом, кашею, пирогами – нашими народними та навіть тропічними наїдками. І ділилися щиро враженнями.

Олександр Миколаєнко, сільський голова Смоші:

– Вважаю, що для усіх присутніх сьогодні територіальних громад це прекрасне свято стане поштовхом до започаткування і в себе цієї чудової традиції – відзначення Водохрещі. Хочеться від усієї душі подякувати ініціаторам про­ведення такого заходу – депутатам районної ради Олексію Хіміченку, Лідії Опанасенко, Любові Сірик та Анатолію Кирієнку, депутатам сільської ради та активу села. А найбільша подяка і шана від усієї громади депутату Черні­гівської обласної ради Анатолію Мирошниченку, який виступив головним іні­ціатором та спонсором святкування.

Павло Черніков, директор Прилуцького агроколеджу, депутат районної ради:

– Захід удався, дуже чудовий. Приємно те, що свято відбулося не десь під При­луками, а саме в глибинці. Безумовно, велика заслуга у цьому депутата облради Анатолія Мирошниченка. І – величезне спасибі за матеріальну допомогу у будівництві церкви у Валках...

Федір Ісачкін, житель Смоші:

– Свято – прекрасне. Чомусь мені віриться, що незабаром воно переросте у таке, що нагадуватиме Сорочинський ярмарок. Якщо і далі у нас буде депутатом Анатолій Мирошниченко.

Олександр Руденко, отаман Прилуцького козацького полку Міжнародного союзу “Козацькі сили”:

– Емоції тільки позитивні. Дбати про відродження храмів – священний обов’язок кожного справжнього козака. Що і робить наш благодійник Анатолій Ми­рошниченко. За вагомий внесок у відродження духовності України сьо­год­ні його нагороджено орденом Козацької Слави ІІ ступеня.

Олександр Курочка, житель села Боршни:

– Я навіть не уявляв, як тут буде чудово. Молодці смошани та організатори свята.

Світлана Чебакова, сільський голова Ряшок:

– Я б сказала, що свято вийшло справді народне. Спасибі за це Анатолію Ми­рошниченку, який, сподіваюся, і надалі допомагатиме нашим громадам...

Тетяна Миколаєнко, жителька Смоші:

– Одне слово – прекрасно!..

Тетяна Рикова, завідуюча кафе “Три кити”, м.Прилуки:

– Доводилось бувати і пропопонувати свою продукцію у різних місцях. Але у Смоші, куди нас запросив Анатолій Мирошниченко, сподобалося найбільше...

Гурт юнаків із Переволочни:

– Дуже хороша організація  свята. А саме воно – неповторне... Є сподівання, що завдяки проведенню ось таких свят із часом оживе, відродиться наше се­ло, особливо в глибинці. Що співатимуть у ньому не лише різдвяно-ново­річ­них, а і весільних пісень, і на сільських вулицях знову лунатиме дзвінкий щебіт веселої дітвори.

На такій же мажорній, оптимістичній ноті і хочеться закінчити цей репортаж.

Бо про все все одно не розкажеш. Як співали-танцювали, як пили по чарці із сусідами із семи сіл (бо де ж від цього дінешся?), як козаки  з гармати стріля­ли, як знайомилися і прощалися на широкому смоському майдані молоді і не дуже… Ой, досить, бо вже насідають спогади про запах польової каші, що розносився на всеньке село аж до пізнього вечора…

Фото Віктора Криворучка

Детальний фоторепортаж можна переглянути тут: сайт депутат Чернігівської обласної ради Мирошниченка Анатолія Костянтиновича