Щоб не міліла молочна ріка Чернігівщини

Питання не настільки риторичне, як здається на перший погляд. З ностальгією згадуємо роки дитинства, коли кожен з нас, незалежно від того, жив він у місті, чи в селі, міг досхочу напитися цільного, запашного і натурального коров’ячого молока – за доступною ціною.

А сільські дітлахи мали в цьому суттєву перевагу – могли скуштувати особливо корисного для здоров’я – щойно з-під корови, пінистого парного молока. Я теж родом із села, і незабутній смак того цілющого продукту і досі в пам’яті.

А своїй кремезній козацькій статурі, за висловом моєї незабутньої бабусі, я зобов’язаний саме тому чудодійному напою, якого пощастило досхочу напитися в дитинстві.

Нині, в незалежній Україні розмаїття продуктів харчування просто вражає. Зайдеш у сучасний супермаркет у великому місті чи в звичайну крамницю у відділеному селі – товару з яскравими етикетками і незвичними назвами –якби твій гаманець витримав. А спробуй знайти натуральне цільне молоко – оте саме, про яке йшла мова вище. Щоб не було в ньому, всіляких хімічних домішок та консервантів.

Скажемо відверто, що такі справжні делікатеси, як і домашній сир, масло та сметану можна зараз купити лише на базарі, причому, значно дешевше, ніж у магазині. І чому зникли з конвеєрів молочних комбінатів доступні за ціною і високоякісні молочні вироби?

Та куди ж поділася якісна натуральна продукція, яка ще донедавна була на прилавках магазинів? Давайте з’ясуємо. Розкрутивши довгий ланцюжок від сировини до готової продукції, з’ясовується, що і на якість, і на кількість товару істотний вилив має нестача сировини. А звідки ж взятися тому молоку, якщо поголів’я корів з кожним роком зменшується на кілька тисяч голів. Зараз їх, за даними головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, в усіх категоріях господарств налічується близько 144 тисяч. В багатьох колишніх колгоспах колишніми стали і ферми.

На очах дрібнішає і сільська череда. До глибини душі зворушив мене історія, почута від колег – депутатів з Ріпкинського району – там у селі Чудівка лише одна корова на все село, яку з любов’ю утримує дбайлива господиня Наталія Розенко та з сумом розповідала, що в селі вогник життя жевріє заледве в двох десятках осель. А скільки таких поліських сіл на теренах області, де не лише корів, а й людей не залишилося?

Відроджується молочна галузь

Хоча в тому ж Ріпкинському районі є й позитивні приклади. В СГ «Крокус», яке очолює депутат районної ради Володимир Герасенко, з року в рік нарощують молочне поголів’я, вводять в дію відремонтовані тваринницькі приміщення. А сіна цього року, не дивлячись на несприятливі погодні умови початку літа, заготовили стільки, що навіть відправляють його на «експорт» (як жартома кажуть в господарстві) – тобто, продають всім бажаючим і в районі, і за його межами. Причому, вже готовим – в рулонах, і з доставкою додому, ще й недорого.

Слід зазначити, що курс на відродження твариннитва, і зокрема, молочного скотарства, для чого на Чернігівщині є всі умови – це стратегічний напрям обласної державної адміністрації та обласної ради по розвитку агропромислового комплексу та зміцненню економіки нашого краю, а особливо – відродженню села на принципово новій основі. Голова Облдержадміністрації Володимир Хоменко визначає цей напрям як один з пріоритетних в своїй діяльності. На це ж націлює і керівників виконавчої влади в районах, заохочуючи творчий підхід до справи, залежно від конкретних умов кожного регіону. Де вигідно розвивати невеликі індивідуальні та фермерські господарства, а де – створювати потужні тваринницькі комплекси із залученням потужних інвесторів, науковим веденням племінної справи. Це дає відчутні результати.

Так, лише за останні роки введено доїльні комплекси у товаристві «КрокУкрзалізбуд» та «Агрікор-холдинг» в Прилуцькому районі, «Агросервіс» (с. Плиски) Борзнянського району, ведеться реконструкція корівників та збільшується поголів’я у ТОВ «Красносільське молоко», закуповуються високопродуктивні нетелі та корови в ДП «Іванівка» цього ж району. У Менському районі восени цього року стане до ладу сучасний доїльний зал в СК «Авангард». Планується будівництво та реконструкція МТФ в СФГ «Бутенко». В Коропському районі за два роки збудовано два новітніх доїльних зали. А всього в області до кінця нинішнього року має завершитись будівництво десяти доїльних залів. Не дивина у наших селах і по 10, і по 20 і навіть по 50 корів на обійсті, як, насамперед, у сім’ї Лощин з села Максимівка в Ічнянського району. Доять апаратами, встановлюють холодильники, дружно працюють всією сім’єю та мають солідний прибуток.

Звичайно, потужних виробників люблять і потужні переробники. Куди вигідніше пригнати великого молоковоза в одне господарство та забрати відразу 10-12 тонн молока, ніж ганяти його по селах та збирати по бідону. От і накривають територію області в літній сезон до 28 молокозаводів – і своїх, і з сусідніх областей. Окрім Чернігівського, Бобровицького, Куликівського, які вже давно зажили доброї слави і в колективних, і в приватних господарів, впевнено почувають себе, особливо у південних та східних районах Яготинський молокозавод Київської області, Роменський та Шосткинський – Сумської, Пирятинський – Полтавської. І, змагаючись за ринки продукції, наввипередки обіцяють вищу ціну. Ось тут і починається саме цікаве: чим більше молока можна взяти на одному місці, чим ближча відстань до цього самого місця, чим вища його якість (охолоджене), тим вища ціна. Звичайно, розмір її – це комерційна таємниця кожного підприємства. Але достеменно відомо, що для великих товаровиробників вона навіть влітку досягає зимового рівня – 3 і вище гривні за кілограм базисної жирності. А от індивідуальним власникам корів перепадає ледь не вдвічі менше – нині більшість молокозаводів області купують у них продукцію в середньому по 1 гривні 80 коп. Хоча й така ціна не лякає справжніх господарів.

Винахідлива селянська арифметика

Чи можна вплинути на закупівельну ціну молока? Питання доволі складне. Адже молоко – це такий товар, який не потримаєш довго і сам всього не вип’єш. Треба кудись продавати, або переробляти. Підприємливі селяни, для багатьох з яких корівчина – єдине джерело прибутку, виготовляють різні молочні продукти, наймають гуртом транспорт та везуть на базари Чернігова, Києва, де вигідно їх продають. У кого ж нема сил і здоров’я кудись їхати – здають заготівельникам на місці, щоб хоч на сіно вторгувати. Ось така виходить селянська арифметика.

Щоправда, в багатьох районах і багатьох селах селяни вже згуртовуються, об’єднуються в кооперативи, щоб легше було відстоювати свої цінові інтереси.

А в Куликівському районі, в селах Дрімайлівка та Авдіївка, активні та грамотні власники корів, які на «ти» і з сучасними технологіями, і з Інтернетом, знайшли на одному з сайтів надійного інвестора-закордонний благодійний фонд, який суттєво допомагає їм у веденні домашнього господарства. Зокрема, вони безкоштовно отримали високопородних телиць, виростили з них корів, а теляток – теличок так же безкоштовно передають односельцям (така обов’язкова умова інвесторів-благодійників). Побільше б нам таких! Як позитив, слід відзначити, що й окремі далекоглядні переробники, які дбають не лише про сьогоднішній день, а й про майбутнє своїх підприємств, також створюють під своєю егідою кооперативи, членами яких є власники корів. Це, зокрема, СВК «Молоко Мена», де учасникам кооперативу надають всебічну допомогу в утриманні худоби, здійснюють доплату за здане молоко. Забезпечувати впровадження новітніх технологій у веденні тваринництва активно допомагають депутати районних рад та постійної комісії з АПК обласної ради.

Ініціатива – запорука успіху

Безперечно, у стабільності молочного ринку, збільшенні виробництва молока в усіх категоріях господарств не менш зацікавлені і переробники. Адже більшість підприємств нині потерпають від нестачі сировини і борються буквально за кожного здавача. Не всі витримують цю жорстку конкуренцію. Але є в області й такі підприємства, які впевнено тримаються на плаву в бурхливому ринковому морі. Це, насамперед, ВАТ «Ічнянський завод сухого молока і масла (директор-депутат обласної ради Віктор Кияновський), який утримує свої позиції з виробництва молочної продукції та ВАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат», де постійно працюють над розширенням виробничих потужностей та з появою нового цеху у грудні 2010 року виробництво продукції зросло щонайменше на 5 млн. грн. Та й в цілому молочна галузь області – за обсягами виробництва одна з найбільших в Україні. В минулому році Чернігівщина мала 528 тис. тонн молока. Це десята частина того, що виробляється в Україні.

А щоб не міліла в області молочна ріка і впевнено почувалися виробники, переробники та споживачі, треба наполегливо працювати по всіх напрямках. Адже подальший розвиток тваринництва – це й потужний стимул для зростання родючості землі, бо саме тваринницька галузь постачає на поля цінні органічні добрива, яких не замінить ніяка хімія. Тож, як мовиться, буде хліб і до хліба та достаток у кожному домі.