Авдіївська дільнича лікарня – взірець медичного закладу

Кожна людина, хоч раз в житті звертається за допомогою до медичних працівників, у кожного з нас на жаль трапляються ситуації, коли невідкладної допоги потребують наші рідні.

І в таких випадках ми звичайно сподіваємось отримати кваліфіковану, оперативну допомогу. Приємно, що в наш час, коли людські цінності інколи втрачають сенс, знаходяться люди, які безкорисливо з відповідальністю виконують свої обов’язки.

Мова йде про колектив медичних працівників Авдіївської дільничої лікарні (Сосницького р-ну), який очолює дуже чуйний і відповідальний лікар з багаторічним стажем – Калевошко Владислав Володимирович.

Саме для нього, а також не менш вправного молодого спеціаліста – медбрата – Жураховського Ігора Федоровича та всіх, всіх членів колективу, наша сім’я Булієнків, Заваліних хотіла б виразити найщиріші слова вдячності за вчасно надану неодноразову медичну допомогу нашій матусі – Андрійченко Ганні Юхимівні.

Наша мама перебуває в тому віці, коли негаразди зі здоров’ям трапляються все частіше. І тому в який би час доби ми не звернулись за допомогою, приємно, що Владислав Володимирович відгукується і рятує життя найріднішої для нас людини.

А ще він гарний господар. Бо, завітавши до цієї установи, відразу відчуваєш турботу і комфорт. В палатах пофарбовано, підібрана різнокольорова білизна. Та й готують тут по-домашньому. Одним словом, пацієнти задоволені таким ставленням. Звичайно, опікується лікарнею також і місцевий сільський голова – Адаменко Анатолій Миколайович.

Прикрим залишається той факт, що з часом поговорюють про закриття лікарні, яка обслуговує сьогодні жителів п’яти сіл: Авдіївки, Шаболтасівки, Лузіків, Хлоп’яників, Соснівки. Всі ми знаємо, що в сільській місцевості проживають переважно люди похилого віку, які свого часу непокладаючи рук працювали в колгоспах, піднімали господарства після війни. Та й сільська молодь практично позбавлена цивілізованого життя.

Лікарня для цих верств населення є життєвою необхідністю. Невже ті, від кого залежить вирішення даного питання, зможуть позбавити сільського жителя найціннішого – здоров’я, а то й життя. Бо поки ж доїде швидка допомога за 40-60 км до пункту призначення, то вже й допомогу надавати, можливо, буде нікому.

Отож єдине, що хочеться побажати всім медикам, і авдіївським зокрема, залишатись перш за все завжди достойними цього почесного звання «Лікар» , а ще терпіння, вдячних пацієнтів і належної уваги від держави.

З повагою
Надія Заваліна, м.Чернігів