Найбільшу каральну акцію у Другій світовій проведено на Чернігівщині?

Як найбільшу гітлерівську каральну акцію у Другій світовій війні оцінив Корюківську трагедію 1-3 березня 1943 року представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко.

Сподію знищення нацистами мирних жителів Корюківки обговорили 2 березня за круглим столом в ефірі чернігівського обласного радіо «Сівер-центр».

У зустрічі взяли участь заступник начальника Управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації Юрій Музика, історик, власний кореспондент газети «Голос України» в області Сергій Павленко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко та головний редактор творчого радіомовлення Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії Олена Кияшко.

С. Павленко зазначив, що безпосередньою причиною знищення містечка разом з мешканцями став розгром 27 лютого 1943 року німецького гарнізону в Корюківці радянськими партизанами з’єднання Олексія Федорова.

Головна мета цієї акції — звільнення з корюківської в’язниці заручників, якими були члени родин партизанів і підпільників. Дослідник зазначив, що з 1941 року розстріл окупантами мирних жителів за вбитих партизанами й підпільниками німецьких солдатів і службовців був звичайною практикою.

За наказом гітлерівського генерала Адольфа Гойзінґера вранці 1 березня 1943 року в Корюківку прибув есесівський каральний загін чисельністю від 300 до 500 чоловік.

Населений пункт було оточено. Всіх мешканців зганяли в групи по 50-100 чол. до великих будинків церкви, театру, ресторану, земельного відділу і розстрілювали. Одночасно прочісували всі хати й околиці та вбивали жителів.

Після знищення всіх знайдених корюківців карателі селище спалили. Очевидці казали, що дим і заграву від пожеж було видно у Холмах, Щорсі й Сосниці.

Наслідки гітлерівського злочину: вбито близько 7000 мешканців, з 1300 будинків, що були в місті до моторошної розправи, залишилося 10 — переважно цегляних.

С. Павленко і С. Бутко зазначили, що радянські партизани (загальна чисельність з’єднання — до 3 тис. чол.), які були неподалік у с. Тихоновичах, мали можливість завадити карателям повністю винищити Корюківку і врятувати хоча б частину жителів. Проте, за відсутності наказів командирів, вони не вжили жодних заходів проти карателів.

Ю. Музика розповів про заходи органів виконавчої влади, Корюківської міської ради та громадськості щодо вшанування пам’яті невинно убієнних. Протягом осені 2009 року проведено ремонтно-реставраційні роботи на меморіальному комплексі на честь воїнів-земляків, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років у м. Корюківці. Зокрема, було виділено 240 тис. грн з обласного бюджету, Корюківська міськрада надала фінансування, зібрала гроші й районна громада.

С. Бутко навів таке порівняння: білоруська Хатинь — 22 березня 1943 року в селі гітлерівці знищили 149 осіб, чеське Лідице — 11 червня 1943 року вбито у селищі і замордовано у концтаборі 320 чоловік, французький Орадур-сюр-Ґлан — 10 червня 1944 року в селищі знищено 642 чоловік.

Про це всі знають у Європі та на пострадянському просторі, а про трагедію в Корюківці — майже ніхто за межами області.

Учасники обговорення підкреслили, що спільними зусиллями треба поінформувати вітчизняну й світову громадськість про Корюківську трагедію. Це наш обов’язок для вшанування і збереження пам’яті загиблих та ще одне щеплення проти загрози будь-якого тоталітаризму.

Управління з питань внутрішньої політики
та зв’язків з громадськістю Чернігівської ОДА