Колгоспні будівлі – власність сільських громад

Прокуратура області та сільська рада села Лемеші Козелецького району днями «відвоювали» для місцевої громади та мешканців ще два будинки – на 8 та 12 квартир.

«Це важливий прецедент, бо до власності сільських громад по області ще не передано багато «колгоспних» будинків», – каже прокурор.

Побудовані в у 1992 та 1995 роках за державні кошти, ці будинки перебували на балансі місцевого колгоспу. У 1998-му його було реформовано в КСП, а у 2001-му – перетворено на приватно-орендне підприємство, засноване колишнім колгоспним головою.

Житловий фонд тоді мав бути переданий в комунальну власність, але цього зроблено не було. Керівник господарства вважав, що його приватно-орендне підприємство фактично є правонаступником колишнього колгоспу, тому й використовувати будинки для закріплення своїх працівників має він.

По захист до прокуратури мешканці цього житла звернулися тоді, коли над сім’ями деяких із них, вже не пов’язаних трудовими відносинами з місцевим сільгосппідприємством, нависла загроза виселення. За їх словами, вони вже обійшли чи не всіх адвокатів Козелеччини – ніхто не хотів братись за їх захист, бо колишній голова колгоспу – людина, яку знають і дуже поважають у районі та області.

Прокуратура тоді провела перевірку, за результатами якої було прийняте рішення представляти в суді інтереси заявників – мешканців і сільської ради.

Тепер вже пройдено два судових процеси, в місцевому та Київському апеляційному господарських судах. Обидва винесли рішення на користь сільської громади, бо врахували головне: правовідносини, які сьогодні мають бути між державою і приватною структурою, зовсім не ті, що були за радянської доби між державою і державним колгоспом.

Коментує ситуацію прокурор відділу підтримання інтересів громадян і держави у судах прокуратури області Лілія ФЕДОРЧЕНКО:

Приватне є приватне, це бізнесовий інтерес окремої особи або групи осіб. А в нас цього й досі часто не розрізняють, особливо у сфері сільського господарства. І вважають, що село усіма своїми ресурсами має обслуговувати інтереси приватного підприємства, яке виникло на базі майна колишнього колгоспу. Такі уявлення дуже живучі, вони ще “проходять” навіть у судах. Але вони помилкові.

У даному випадку частина села їздить на роботу аж у сусідній район. Мабуть, усе-таки в місцевому приватно-орендному підприємстві заробітки недостатні. Тому, я думаю, в його власника і виникає бажання “закріпити” працівників наданням житла. Але соціалістичний житловий фонд, успадкований від держави на безоплатних умовах, не має слугувати таким цілям.

Те, що ми змогли довести це в судах, я вважаю дуже важливим прецедентом. Зараз по селах Чернігівської області таких спорів точиться чимало.

Наприклад, у сусідньому з Лемешами селі Крехаїв, того ж Козелецького району, аналогічна боротьба йде за просту хату, в якій, до того ж, вже багато років ніхто не жив. Сільрада прийняла рішення виділити цю хату багатодітній сім’ї, у якій дванадцять (!) дітей. Але Козелецький район розташований близько до столиці, тут боротьба йде за кожну земельну ділянку. І за ці хату й город бореться, аби їх отак «успадкувати», місцеве приватне товариство. Воно вже досягло в цій боротьбі певних успіхів, тому ситуація там непроста. Але і з нашого боку відстоювання інтересів сільської громади в там триватиме.

 

За повідомленням
прес-служби прокуратури Чернігівської області