Річкові мідії схожі на гриби

Вікторія Лебедєва, 21 рік, з Новгорода-Сіверського Чернігівської обл., тиждень із друзями відпочивала на Десні. Там готувала річкових мідій.

— У Десні та її затоках дуже багато беззубок, вони аж плавати заважають. Чула, що їх їдять, — каже Віка. — Рецепт придумали разом із подругою Ніною.
Дівчата витягли з річки пакет мідій. Ловили руками, вибирали найбільші. Біля вогнища розкрили мушлі ножем, вибрали м’ясо й добре промили.

— У кого слабкі нерви, хай не дивляться за приготуванням, — радить Віка. — Сирі мідії схожі на сірі шмарклі й можуть тхнути болотом. А у готовому вигляді виходить симпатична й апетитна страва.

Помитих беззубок Вікторія виклала на розігріту сковорідку з розтопленим смальцем. Беззубки миттєво усмажилися вдвічі й зашкварчали. До них дівчина додала порізаної цибулі, потерту моркву. Поперчила й посолила, посипала спеціями, які захопила з дому. Похідну посудину примостила на вогнищі так, щоб мідії з овочами смажилися повільно.

— Чим довше мідії смажаться, тим краще, — каже дівчина. — Я тримала їх на вогні з півгодини. Беззубки ужарилися, їх стало мало. У нас був кетчуп, то я в кінці приготування додала його до страви. Мідії у ній стали майже не помітні.
Страву розділили на п’ятьох, кожному вийшло по півтори ложки. На гарнір стушкували в казані картоплю з морквою та цибулею.

— Усі їли мідії, навіть ті, хто спочатку гидував, — ділиться Вікторія. — Потемніло, а світла вогнища було замало, щоб розгледіти. Під горілочку вони пішли швидко.
На смак річкові мідії майже як гриби, але жорсткуваті. Жуються довго, наче гумка.

На знімку: Вікторія Лебедєва (ліворуч) з подругою Ніною варять вечерю. Готувати річкових мідій дівчата із Новгорода-Сіверського, що на Чернігівщині, наважилися в останній день відпочинку на Десні. Фото Світлани Секери