За смерть солдата у Десні обіцяють покарати також вищі чини
За смерть солдата у навчальному центрі Десна відповідатимуть не тільки безпосередні вбивці, але і їхні командири. Такої точки зору притримується керівництво Міністерства оборони.
На місці подій триває розслідування. Військові вже відкрито спілкуються з пресою і розповідають версії та перші результати.
Перші слова начальника генштабу Сергія Кириленка співпали зі словами командира батальйону, в якому сталося лихо. Це були вибачення перед родичами загиблого Олександра Рибки.
Сергій Кириченко, начальник Генерального штабу ЗСУ: «Це перший трагічний випадок, коли загинув солдат від рук хуліганів в казармі від нестатутних взаємовідносин в частинах Збройних сил України. Тому за наказом міністра оборони я особисто прибув в 169-й навчальний центр для того, щоб очолити розслідування обставин, причин і знайти відповідь, що треба зробити для того, щоб в майбутньому подібного не трапилося».
Генерал-полковник спростував чутки, що рядовий дістав смертельних ударів на плацу, коли приймав присягу. Офіцер розповів, що били його близько опівночі, а далися взнаки тортури вже вранці.
Сергій Кириченко, начальник Генерального штабу ЗСУ: «О 5-ій годині 20 хвилин увагу чергової служби на те, що військовослужбовцю стало зле, надав той військовослужбовець, який відпочивав рядом з ним на ліжку. Через 15 хвилин тут був фельдшер цього полку. Через 20 хвилин доставили його в госпіталь деснянський, але в госпіталі зробити вже нічого не змогли. І о 6-ій годині 58 хвилин була констатована смерть».
Поспілкуватися з безпосередніми свідками подій знімальній групі не вдалося. У частині кажуть – майже всі вони тепер у військовій прокуратурі дають свідчення. Інші – на заняттях.
Рядовий Святослав Ковальчук приймав присягу разом із загиблим Олександром. Розповідає, що тієї ночі прокинувся від дивного звуку.
Святослав Ковальчук, солдат: «Проснувся, почув хрип. Побачив, що сержанти над ним стоять і відхаюють його. Сначала пощочинами били, потім переложили на сусідню кровать, і поки санітар не прибіг, вони йому робили штучне дихання».
Військовослужбовець каже – привести до тями Олександра намагалися ті самі сержанти, що тепер перебувають під слідством. Обидва підозрювані – з Чернігівської області.
З ними був знайомий молодший сержант Михайло Пенюк. Він розповідає, що раніше агресії за співслужбовцями не помічав. Проте версію свою має.
Сергій Пенюк, молодший сержант: «Я даже не ожидал, что может такое быть. Мы уже тут прожили целый месяц с молодыми до присяги. Было все нормально. И тут не знаю, что случилось. Показывали по телевизору вот эту вот передачу Дедовщина. Может, кто-то хотел попробовать».
Керівник Генштабу запевняє, що до відповідальності притягнуть не лише затриманих сержантів. Говорить – не вийдуть сухими з води і їхні командири.
Сергій Кириченко, начальник Генерального штаба ЗСУ: «Йде слідство. Я запевняю всіх, що це слідство буде доведено до логічного завершення. І всі ті злочинці, які скоїли злочин, іще раз підкреслюю, всі ті керівники, які своїми діями або бездіями сприяли або дали можливість скоєнню цього злочину, будуть відповідати суворо у відповідності до закону України».
За словами генерал-полковника, це перший за останні два роки випадок, коли солдат української армії гине саме від позастатутних відносин.
Цього року за фактами так званої дідівщини порушили з півтори сотні кримінальних справ. 2006-го з армії не повернулися додому 24-ро військовослужбовців. Олександр Рибка став 25-им.
До теми:
- У «Десні» затримано двох сержантів, які буцімто причетні до смерті рядового (вiдео)
- Друга за останню добу трагедія в українській армії
- Міністр оборони України вирушив до навчального центру «Десна»
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 4440 |
Коментарі (4)
Father | 2006-12-12 18:55
Вважаю, що армія - для тих, хто закінчив школу і не може знайти роботи, не має чим зайнятися. Я закінчив престижний університет, влаштувався на роботу, ще будучи студентом 2 курсу, можна сказати, сам собі влаштовую життя... І тут - військомат. Навіщо мені рік ходити по плацу і підкорятися 18-річному сержанту, якщо я - один з керівників немаленької компанії (при чому, не татів синочок, а вихідець із села, який сам досягнув свого нинішнього стану)?
Вважаю, що компромісом було би державне мито у розмірів 1-2 тис. у.о.: хочеш служити - служи, не хочеш - заплати і не будеш служити. Однак великою цю суму теж не варто робити, бо будуть брати хабарі меншої кількості. А 1-2 тис. у.о. - якраз нормальна сума, навіть для того, хто не має великого достатку. А якщо хочеш служити і, усмідомлюючи все те, що знаєш про армію, таки добровільно вирушаєш до військомату, то це - лише твоє рішення. І воно правильне.
7ss | 2006-11-29 11:49
sa | 2006-11-29 10:03
7ss | 2006-11-29 09:45