Довела бабуся комунальника до інфаркту…

Інвалід Великої Вітчизняної війни першої групи Тетяна Тимофіївна Вечеринська довела до інфаркту одного з працівників комунального підприємства «Служба єдиного замовника».

Про це мені розповіла його директор Марія Верба.

Ветеран дуже прискіпливо оцінювала роботу надісланих до неї працівників, вказувала їм на недогляди, помилки, брак.

Річ у тім, що згідно з законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у Ніжині, як і в інших містах та селах, проводяться роботи по наданню пільг інвалідам війни щодо безплатного капітального ремонту їх будинків.

Тетяна Тимофіївна попросила міську владу, аби їй у такий спосіб облаштували ванну кімнату. У її помешканні є газ, а ось інші зручності відсутні. Гроші на це виділялись у 2004 році, але їх не освоїли. Рішенням Ніжинського міськвиконкому від 26 травня 2005 року на ванну кімнату передбачалось виділити 19241 гривню.

Роботи справді активно розпочались, але через деякий час знову припинились. Не допомогли й листи ветерана у різні інстанції, до Верховної Ради.

У вересні минулого року я за скаргою Т.Вечеринської опублікував у «Голосу України» матеріал про цей довгобуд. Мене запевнили тоді, що до жовтня усі роботи будуть виконані. Здавалося, що після статті нарешті 85-річна жінка зможе спокійно зітхнути і користатися міськими зручностями.

Але натомість… чергова скарга її у корпункт.

– Я підозрюю, – каже Т.Вечеринська, – що на цю нещасну кімнатку стільки списується грошей, що вона скоро стане золотою! Я буду добиватися, щоб провели розслідування, скільки сюди вклали матеріалів, а скільки списали…

 Одне слово, Тетяна Тимофіївна – не проста бабуня, якій можна затуманити голову. Однак і у виконавці її прохання, як мовиться, «тверді горішки».

 Незважаючи на стоси скарг, грізні резолюції з Чернігова, Києва, у КП «Службі єдиного замовника», схоже, вирішили провчити стареньку за її поведінку. Мовляв, пиши, бабуня, пиши, папір усе витримає…А нам своє робить, тобто не робить!

 Мав я розмову з цього приводу з міським головою Ніжина Михайлом Приходьком.

Він обіцяв розібратися, бо кілька місяців йому було не до цього – поновлювався на посаді, хворів через непрості стосунки з депутатським корпусом. Заступник міського голови Леонід Карманов на початку вересня запевнив, що у жовтні це питання позитивно вирішиться.

Через 20 днів телефоную Марії Вербі, щоб дізнатися, як виконується обіцяне Л.Кармановим. Однак, як переконався, до роботи ніхто так не приступав.

Отже, підозри бабусі, що її гроші розтратили, а тепер не знають, як з нею бути, реальні?

– Та що ж це таке? – знову телефонує у корпункт обурена ветеран війни. – На порозі зима, а віз і нині там! Вони думають, що я помру, і тоді вони спокійно спишуть на цю ванну кімнату десять тисяч чи більше грошей. Дзуськи! Я буду жить !

Сергій ПАВЛЕНКО

 

Ніжин-1-2

На знімку: Т.Вечеринська демонструє незавершену прибудову.

 

Фото автора.

 

Від автора: уже середина листопада, а комунальники так і не приступили до роботи.

«Голос України» (14 листопада)