«Маяк» із зубами або Чернігівський апеляційний суд – на стороні свободи слова

Корюківська районна газета "Маяк" виграла судову справу за позовом до неї голови місцевої райдержадміністрації Бориса Мелашенка.
Якщо Корюківський районний суд відхилив п’ять пунктів позову, задовольнивши два, то Чернігівський апеляційний суд визнав позов влади неправомірним повністю.
Райдержадміністрація, яка є одним із співзасновників газети "Маяк", вирішила судитися з виданням та її редактором Іриною Гайовою після публікації у минулому році матеріалу "Влада замовляє, а журналісти виконують".
У цій статті Ірина Гайова оприлюднила факти тиску на неї з боку влади, втручання чиновників у редакційну політику, намагання звільнити з посади "незручного" редактора.
Голова РДА Борис Мелашенко вирішив, що цей матеріал принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а також владу в цілому. Власне, традиційна і поширена в Україні ситуація: владу компрометують не дії чиновників, а журналісти, які про них розповідають широкому загалу.
Нагадаю, що суд першої інстанції визнав такими, що відповідають дійсності, твердження журналістки, що між нею та головою РДА точиться "прихована, але досить наполеглива боротьба, у ході якої він (Борис Мелашенко – прим. авт.) відверто домагається, щоб редактор пішла з посади".
Відхилено також претензії позивача щодо оприлюднених у газеті фактів про висловлювання головою РДА невдоволення газетою на робочих нарадах, про підготовку журналістом редакції матеріалу, на якому стояла резолюція Бориса Мелашенка. Не згодився суд й з тим, що твердження "нова влада воліла б замінити редакторів чи не в кожному районі" якимось чином ганьбить і принижує владу в цілому і особисто чиновника.
У повному обсязі було відхилено вимоги райдержадміністрації як юридичної особи, оскільки оскаржувана публікація стосується лише "особистих взаємин редактора з головою райдержадміністрації".
Однак Корюківський суд вирішив, що твердження автора статті щодо недвозначного натяку Бориса Мелашенка "мовляв, на часі вибори і йому хотілося б мати свою людину на чолі газети" та з приводу виклику редактора "на килим", де голова і його заступник вчили її "правильно писати", підлягають спростуванню, бо не були доведені на судовому засіданні.
Апеляційний суд відхили і ці два пункти позову, посилаючись на Європейську конвенцію про захист прав і свобод людини, яка гарантує право кожному на свободу вираження своїх поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію без втручання органів державної влади. На думку суддів, автор матеріалу зробила свої висновки з дій чиновників і мала повне право оприлюднити їх у газеті.
Відмінивши рішення Корюківського суду в тій частині, де задовольнялися вимоги позивача, апеляційний суд поклав судові витрати на голову РДА. Це рішення може бути оскаржене у Верховному Суді України.
До теми:
Голова Асоціації регіональних ЗМІ| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 7467 |


































Коментарі (6)
Василь Чепурний | 2006-06-25 17:26
О.Назаренко | 2006-06-20 16:27
Місцевий патріот | 2006-06-20 15:50
М.Боюра | 2006-06-20 12:28
ZYMA | 2006-06-20 11:08
Суть питання ось у чому: багато редакторів районок (у тому числі й названої газети) за кучмівської влади були дуже близькими до районного начальства, а дехто перебував у родинних стосунках, тому із задоволенням зазирали в рот (а дехто й облизував чоботи) не лише першим особам районної влади, а й другим, третім... Тоді вони без віз чиновників або їхніх телефонних дзвінків не друкували певних матеріалів, не піднімали певних тем, мали табу на певні прізвища, явища, навіть на певних журналістів (знаю з власного досвіду). Не кажучи вже про темники (прислані згори тексти для обов’язкового розміщення). Ні про яку офіційну оплату агітаційних і пропагандистських матеріалів тоді не йшлося.
І такі редактори нормально, як належить, сприймали від райначальства і побажання, і повчання як правильно писати, і про що не писати в жодному разі. Але їхній (спільний з кучмівською владою) кандидат у президенти програв...
І зразу ж після цього вони миттєво стали правильним і праведним, згадли про закони, права людини і навіть журналістську етику.
Нехай хоч так - заради захисту себе і свого робочого місця. Хоча шкода, що не заради істини, свободи слова чи ще чогось високого і світлого. Що зробиш - шкурні питання у нас поки понад усе...
Звісно, я жодним чином не виправдовую ніяких чиновників. Навпаки - добре, що їм дають по руках хоч іноді. Радію за деяких суддів. Дай їм, Боже, розуму і сил.
А ще кажуть, що помаранчева революція була марною! Та аби не вона - жоден би редактор не посмів себе захищати. Повісивши на груди голову, як побитий пес, пішов би з посади.
Отож не все так просто й однозначно в наших ЗМІ, як може здатися.
888 | 2006-06-20 09:10