ВПЕРШЕ! Олег Скрипка заспівав “Очи черные” українською! (АУДІО)
13 квітня у Колонній залі ім. Лисенка Національної філармонії України відбувся Вечір українського романсу. В дійстві взяли участь Ніна Матвієнко, Ансамбль давньої музики під керуванням Костянтина Чечені, Тарас Компаніченко з колективом “Гуртоправці”, Інна Галатенко і неперевершена рок-легенда сучасності Олег Скрипка. Останній разом з етнофестивалем “Країна мрій” та Міністерством культури і мистецтв України виступив у якості організатора незвичайного заходу.
Прозвучали класичні та модернові твори 16-21 століть авторського (Григорій Сковорода) і народного походження. Одна із старовинних пісень у виконанні “Гуртоправців” була записана у селищі Срібне Чернігівської області.
Але родзинкою вечора безперечно стала пісня “Очи черные” українською мовою від Олега Скрипки (слухати, mp3, 884 kb). За словами Олега: “Ми не знайшли в архівах українського перекладу цієї пісні. За декілька днів я зробив такий переклад...
...“Очи черные”- пісня, якій у 20 столітті належить рекорд за частотою звучання. Саме цій пісні завдячує своїм існуванням міф про романс, як явище передусім російської культури, хоча написав її Гребінка, автор величезної кількості українських романсів. Тож час повертати українцям свою історію.
Ще декілька слів про шансон... Французи називають це “піснями про життя”, і їх поява значною мірою пов’язана з слов’янською еміграцією після революції. Саме емігранти засновували в Парижі дуже модні кабаре, де виконувалися романси. За моєю особистою теорією, французи перейняли цю традицію, їхній шансон 20-30 років минулого століття має значною мірою слов’янське походження”.
Програма Олега Скрипки, яка звучала на Вечорі українського романсу, мала назву “Романс ХХ століття”. Були виконані і ВеВешні пісні, кілька народних, ліричних, наприклад, “Не питай, чому в мене заплакані очі” (слухати, mp3, 489 kb). Зрештою, останній сольний альбом Скрипки – “Відрада” – витриманий саме у романсовому стилі. Тож цей вечір, як стверджує Олег є логічне продовження сольної діяльності. Це такий собі академічний напрямок, який потребує відповідних приміщень і публіки. У Національній філармонії це було органічно.
Головне завдання дійства, як зазначили організатори, наразі дуже просте: скасувати тезу про те, що наша традиційна народна пісня – явище суто сільське. Наче в Україні й не було урбаністичної, міської культури. Це неправда – вона була і є. Проблема лише в тому, що той таки український міський романс залишається на периферії інформаційних потоків. Якісь пісні ми й досі співаємо, але навіть не знаємо, що це наша класика. Асоціативний ланцюжок “романс-шансон-блатняк” – це одна з загальнокультурницьких проблем нашого пострадянського суспільства. Адже родовід українського романсу – з середніх віків, коли формувалася міська культура, а відтак і аристократична традиція написання авторських пісень на народній основі.
Нова ініціатива Олега Скрипки повернула нас до явища трохи призабутого й недооціненого. Йдеться про український романс як невід’ємну частину традиційної української культури. Власне, сьогодні саме поняття “романс” потребує певної естетичної реабілітації – занадто часто ним послуговувалися у негативних контекстах. А про історичну цінність романсового мистецтва й зовсім не часто говорилося, бо й досі в масовій свідомості домінує шумовиння FM-станцій, де словосполучення міський романс зазвичай ототожнюється з “блатняком”.
АУДІО:
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 13047 |
Додати коментар: