Філософія серця. У столичному Палаці Спорту відбулися річні збори “Чернігівського земляцтва”

У столичному Палаці Спорту відбулися річні підсумкові збори товариства “Чернігівське земляцтво”, на які зазвичай з’їжджаються делегації з усіх міст та районів Сіверського краю.

Прилучани стікались до Києва двома потоками: окремо офіційні особи (їм бо можна було відлучитися з міста пізніше, головне – встигнути на церемонію) і окремо учасники святкового концерту, які, зрозуміло, мали прибути завчасно. Але ні ті, ні інші й не підозрювали, що зібрання почнеться з появи на трибуні лідера президентських перегонів Віктора Ющенка. Віктор Андрійович як уродженець Сумщини, безумовно, пошанував сусідів-чернігівчан своєю присутністю, а як лідер нації привніс до просторої зали переможний дух Волі, Совісті, Честі, Соборності.

- Коли я їду в село до мами, то проїжджаю через Прилуки або Батурин. Та щоразу думаю про те, що століттями Україна несла свій тяжкий хрест до кращого майбуття. Сьогодні воно - перед нами! Згадаймо, що ми – онуки славних гетьманів. Згадаймо, що ми – діти Тараса. І прозріють сліпі. І почують глухі. І узнають невіруючі, бо ми-таки нація, ми - держава!

Помаранчева солідарність зробила нас громадянами. Прорив у нову якість ще більше виявив у кожному патріотичну основу. І варто було лише доторкнутися до цієї струни, як обзивалася душа.

Євгенія Макаренко, завідуюча кафедрою Інституту міжнародних відносин, доктор політичних наук:

- З 1963 року я мешкаю у столиці. Але столицею мого серця назавжди залишились Прилуки. Тут моя вулиця (Садова), моя школа, моя церква і ... моя хата. Я дуже старанно доглядаю її, бережу як пам’ять про маму і про своє дитинство. Щоліта проводжу тут відпустку - пишу книги, вивільняюсь від задухи великого міста. А заразом налагоджую контакти із земляками, аби по можливості підтримати, допомогти. Зокрема, тісною дружбою поєднались мої студенти-міжнародники з вихованцями будинку грудної дитини “Надія”. Великою групою приїздили вони до малюків на свято Миколая.

Уславлений співак, народний артист України, почесний громадянин Прилук Володимир Бойко похвалився, що до рідного гнізда навідується дуже часто, у 2005-му встиг побувати двічі – на Новий рік та на Різдво. Задався метою на малій своїй батьківщині створити муніципальний народний хор, і з цього приводу вже відбулося два тури перемовин з міським головою.

Вирватись із цупких обіймів ностальгії не вдалося й Ігорю Забашті. Син великої поетеси Любові Забашти, він народився у Прилуках і провів тут дитячі роки. Синівський обов’язок веде його щоразу на прилуцький поріг. Саме з ініціативи й турботи Ігоря Валентиновича у Центральній міській бібліотеці створено музейну кімнату Поетеси.

- Мені радісно усвідомлювати, що мамина поезія й сьогодні будить почуття єдності. Я не мастак говорити про літературу, бо за фахом інженер-конструктор, та спробую висловитись віршованими рядками (дарма, що чужими):

Серцю тісно моєму у слові,
Рамки слова для серця малі,
Я ніколи не клявся в любові
Рідній Матері й рідній Землі.
Бо ця любов стала потребою і змістом життя.

Земляцькі кола щедрі на найнесподіваніші зустрічі. Ось і мені випало здибати там (через 30 років!) свою університетську викладачку - професора, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Раїсу Іванченко.

- Збори земляцтва - це родинне свято. Я завжди лечу сюди! - схвильовано розповідає Раїса Петрівна. – І сьогодні явилась на півтори години раніше - вистоювала на височенних каблуках перед зачиненими дверима та вдивлялася, де ж мої краяни. Я питала кожного, хто підходив до дверей: “А ви звідкіля, а що, а як?” Багато різних знайомств, побачень, виставок, книжок! І ми молодіємо, і нам ніби по 35.

А я мушу зауважити, що буквально днями Раїсі Іванченко – високопрофесійному історику й письменниці – виповнилось 70 ювілейних літ. І за заслуги по відродженню духовності вона нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради та орденом святої Великомучениці Варвари. З особистого досвіду стверджую, що ця жінка причетна до виховання цілих поколінь свідомих українців!

- “Чернігівське земляцтво” об’єднує у своїх лавах не лише професорів, докторів наук, народних артистів - воно об’єднує людей, котрі пам’ятають власні корені, - скаже при нагоді керівник Прилуцького осередку Павло Кривонос, справжній патріот Прилук. Секретар Прилуцької міської ради Віктор Галета привселюдно вручить Генеральному директору Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв, заслуженому будівельнику України знак міської ради “Честь і Слава”. Адже прилучани шанують Павла Олександровича як ділову, тактовну, уважну людину, якій притаманні почуття високої відповідальності, послідовність у досягненні мети, вірність слову, розвинуте почуття нового, і щиро вдячні йому за небайдужість до проблем Прилук, за постійну багатогранну підтримку та значний особистий внесок у розвиток територіальної громади, а особливо освітньої та культурної галузей. І у 2005 році мешканці Прилук теж сподіваються на подальшу співпрацю, взаєморозуміння, підтримку в ім’я розбудови й процвітання рідного міста.

- Ця наша робота не з примусу, а за покликом, - зазначив Павло Олександрович Кривонос. – Бо на малій батьківщині залишаються наші батьки, родичі і просто ... сліди.

“Ой, роде наш красний, роде наш прекрасний, не цураймося, зустрічаймося, бо багато нас є!” - заклично співала зі столичної сцени 15-річна прилучаночка Настя Чикалова, і глядачі-земляки змахували непрохану сльозу. Така філософія серця.