Зміни у світовій системі продовольства

Чи можливо збалансовано задовольнити світовий попит на харчові продукти, що зросте до 2050? Змодельований дослід показує, що потрібно застосувати комплекс оперативних заходів аби вирішити пов’язані з цим проблеми навколишнього середовища.

У 2010 році населення планети складало 6.9 мільярдів людей. Передбачається, що до 2050 року кількість сягатиме від 8.5 до 10 мільярдів. Такий ріст спричинить підвищення попиту на продовольство і це спричинить екологічні наслідки від виробництва харчової продукції на планеті. Марко Спрінгман разом із групою дослідників опублікували у журналі "Nature" аналіз навантаження на екологію, що згідно з прогнозованим сценарієм, виникне в 2050 році у світовій продовольчій системі. Також, вони змоделювали вплив від заходів для зменшення екологічних наслідків виробництва харчової продукції.

Продовольча безпека вже давно становить проблему для людської спільноти і вважається нагальним глобальним питанням. Насправді, багато завдань пов’язаних з цією сферою входять до Цілей сталого розвитку ООН. Вони включають в себе викорінення голоду, подолання бідності та боротьба із зміною клімату. Це очевидно, щоб досягти стійкої світової продовольчої системи, потрібно розвивати соціальну, економічну та екологічну сфери.

Спрінгманн з колегами сконструювали модель, щоб оцінити прогнозований світовий попит на сільськогосподарські продукти та запчасти на доильный аппарат до 2050 з розбивкою на країни, з оглядом на очікувані зміни в кількості населення, прибутків та харчових уподобань до того часу. Передбачається, що рівень доходу у 2050 році зросте у 3-4 рази у порівнянні з 2010. Прогнози авторів дослідження щодо споживання продуктів у майбутньому ґрунтуються на статистичних даних про зв'язок між продовольчим попитом і змінах у доході або кількості населення. Вони прогнозують, що до 2050 року зменшиться рівень недостачі продуктів, у світі збільшиться рівень споживання продуктів тваринництва та рівень вживання основних зернових культур з розрахунку на людину залишиться досить стабільним.

Автори оцінили передбачений глобальний екологічний вплив на прогнозоване споживання продовольства до середини сторіччя. Вони зосередились на п’яти важелях, що впливають на навколишнє середовище: викиди парникових газів у результаті сільськогосподарської діяльності; використання земельних ресурсів для вирощування культур, що дає відповідні наслідки (такі як викиди вуглецю та зменшення біорізноманіття), які можуть доповнитися змінами у оброблюваних ґрунтах; потреба у воді для поливу зернових культур; та, відповідно, застосування азотних і фосфорних добрив. Важливо брати до уваги вплив добрив, адже викиди парникових газів пов’язані з їх використанням, також вони можуть забруднювати ґрунти або водні екосистеми.

Спрінгманн з колегами порівняли прогнозований вплив на екологію у 2050 із запропонованим набором планетарних меж, які, як вважається, визначають безперечні межі діяльності людини. Наприклад, автори встановили межу для обсягу викидів парникових газів у сільському господарстві, відповідно до порогу, необхідного для утримання глобального потепління на показнику 2 ° С вище до індустріального рівня. Проте, їх обмеження на викиди недостатньо суворі для досягнення цілі в 1.5°C, що була поставлена Паризькою угодою 2015 року у складі Рамкової конвенції ООН про зміну клімату і проаналізована у попередній доповіді Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату. У цій доповіді зазначається, як обмеження рівня потепління до 1,5°С, а не на 2°С вище до індустріального рівня, знизить ризики, пов’язані з кліматом, здоров’ям, життєдіяльністю, харчовою безпекою та водопостачанням. На основі поточних показників харчової продуктивності та сільськогосподарської діяльності, Спрінгманн з колегами підрахували, що протягом 2010-2050 років вплив на екологію від системи продовольства може зрости на 50%-92% і досягти рівня, який перевищує запропоновані планетарні межі.

Крім цього, дослідники оцінили ефект від можливих втручань, які можуть понизити описаний тиск на екологію. Ці заходи стосуються управління продовольчим попитом та підвищення ефективності виробництва продуктів харчування за трьома категоріями широкого втручання.

Одна з категорій втручання включає в себе покращення сільськогосподарських технологій та управління ресурсами. Такі міри покращать ефективність виробництва та підвищать врожайність культур на одиницю землі, враховуючи певну кількість води та поживних речовин. Наступна категорія стосується раціону харчування, де людство має обмежити вживання м’яса, і переходити до продуктів рослинного походження. Як правило, виробництво м’ясної продукції вимагає більш інтенсивного та руйнівного для екології способу виготовлення ніж, той, що потребує виробництво рослинних продуктів. До того ж, обмеження вживання м’яса та цукру та поїдання фруктів та овочів співпадає з рекомендаціями про здорове харчування. Третя категорія, яку розглянули автори, це зменшення ланцюгових продуктових відходів починаючи з поля і до тарілки. За оцінками, до 1/3 продуктів харчування не потрапляють на ринок або їх викидають після покупки. Скорочення цих відходів підвищить доступність продовольства без потреби у додатковій харчовій продукції.

Спрінгманн разом з колегами підсумовують, що втручання лише в одну з трьох проаналізованих категорій не дасть планетарної стабільності у всіх п’яти екологічних галузях, що вони оцінили. Натомість, потрібна низка заходів у всіх трьох категоріях, щоб забезпечити стабільну підтримку планетою світової харчової системи у 2050. Вони дослідили, що прогнозований рівень викидів парникових газів від сільського господарства не буде задовільним, якщо не зменшити світовий рівень споживання м’ясних продуктів. Також повідомляється, що найкраща відповідь на збільшення площі земель, що обробляються та користування водними ресурсами, це прогрес у сільськогосподарських технологіях та управління, яке дозволить наблизити урожайність до максимальної ефективності, наскільки це можливо з точки зору екології. На додачу, аналіз відмічає, що для меншого використання добрив, потрібно вдатися до комбінації заходів для удосконалення фермерства та зниження продовольчого попиту.

Існують декілька застережень щодо сценарію змодельованого Спрінгманном з колегами. Наприклад, вони не враховували вплив від зміни клімату у прогнозі про майбутнє сільськогосподарське виробництво, а такий вплив повинен бути пріоритетним для наступних аналізів. Також, автори не брали до уваги світову площу пасовищ та лугів, незважаючи на те, що вони становлять площу майже удвічі більшу від земель, що обробляються. Варто було врахувати ці площі під час встановлення планетарних меж на обробляння землі. Більше того, дослідження Спрінгманна та його колег аналізує лише вплив на навколишнє середовище від виробництва продуктів на рослинній основі – немає оцінювання, як збалансувати ці впливи з такими галузями, як енергетика, транспорт та промисловість.

Тим не менше, навіть якщо деякі з планетарних значень, якими вони користувались, мають велику амплітуду невизначеності, цей аналіз цінний та інформативний для обговорення того, як влаштувати стійку продовольчу систему, яка відповідатиме майбутнім потребам. На додачу, будь-які запропоновані методи втручання не варто застосовувати, користуючись одним підходом до рішення всіх проблем. Натомість, потрібно адаптувати до потреб конкретного регіону різні нормативно-законодавчі бази та стимулювання, незалежно від того чи це, наприклад, інвестиції в освіту, доступ до медичного обслуговування або розподіл води.

Також, Спрінгманн з колегами не розглянули деякі ключові питання, необхідні для розвитку стійкої сільськогосподарської системи. Для стимулювання фермерського інвестування, потрібно забезпечити довгострокову гарантію на право користування землею та природними ресурсами. Крім цього, можна допомогти фермерам у покращенні транспортної, фінансової та комунікаційної інфраструктур, що дозволить їм отримати передові технології, понизити виробничі ризики та спрямувати свою продукцію на внутрішній або міжнародний ринки.

Нещодавня доповідь Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН підсумувала, що екологічна стабільність тапродовольча безпека можуть співіснувати до 2050, але для цього є потреба в значних інвестиціях для реформування світової продовольчої системи. Важливе значення матимуть політичні та громадські зобов’язання, щоб забезпечити збільшення бюджетів для розвитку міжнародного сільського господарства.

Продовольчий попит та виробництво харчової продукції це дві сторони глобального рівняння продовольчої системи. Робота Спрінгманна з колегами це своєчасний сигнал про необхідні заходи в обох частинах, для досягнення продовольчої безпеки у майбутньому та забезпечення, щоб наслідки для навколишнього середовища від виробництва продовольства лишалися в межах, які Земля може витримати.

Матеріали для статті:

• Журнал Nature 562, 501-502 (2018)
• В. Грицик, Ю. Канарський, Я. Бедрій. Екологія довкілля. Охорона природи : навчальний посібник для студентів вузів — К. : Кондор, 2009. — 290 с.
• S. C. Santra. Ecology: basic and applied. — M.D. Publications Pvt. Ltd, 1994. — 250 с. — ISBN 978-0-521-67982-4.
• Основи екології та соціоекології / М. М. Назарук; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л. : Афіша, 1999. - 254 c. - Бібліогр.: 30 назв.