Чайкіне: життя після Кучми (Фото)

Доля малої батьківщини Леоніда Кучми - ілюстрація того, як із заходом кар'єри топового чиновника закінчується щасливий час і у опікуваного їм населеного пункту

В історії імперій існують епохи становлення, могутності і занепаду, і кожен з цих етапів може обчислюватися століттями. Село Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області пройшло всі ці етапи за двадцять років, пише видання "Коментарі".

У 90-х це було село з невизначеним майбутнім, сьогодні це вже село з великим минулим, яке, як здається людині з боку, тільки минулим і живе. Тут провів дитинство другий президент України Леонід Кучма, він згадав про нього, вознісся на вершину політичного Олімпу.

Спочатку журналісти роздумували, чи не написати про те, як спікер парламенту опрацьовує один окремо взятий виборчий округ на Житомирщині або як найвпливовіший олігарх вливає мільйони в невелике село на півдні Тернопільщини, в якому народився. Однак це - сучасне, а доля Чайкіно дозволяє заглянути в майбутнє - що станеться з малою батьківщиною, коли політик отримає свої голоси, а бізнесмен потрапить у немилість.

Назад до пічок

Чим далі від Чернігова, тим бідніше будиночки. Цегляні змінюються дерев'яними, а ті все частіше з прогнилими дахами і зруйнованими огорожами. Придорожній камінь з написом «с. Чайкіно - батьківщина президента України Л. Д. Кучми »визначає межу між всеосяжної розрухою і відносним благополуччям.

Ми приїхали на зустріч з головою Чайкинського сільської ради Василем Шавшою на годину пізніше запланованого, але все одно спізнився він. Причина дещо незвична для тих, хто давно не спілкувався з головами маленьких сіл: Шавша, керівник п'яти населених пунктів, їздив в райцентр, причому до сусіднього села добирався на машині, а назад на рейсовому автобусі - економив на бензині.

У повному мороці намацуючи в кишені ключі (на лампочках сільрада теж економить), Шавша запрошує нас в кабінет. Природно, малюнок Кучми - перше, що кидається в очі при вході. На іншій частині стіни - офіційне фото Віктора Януковича. «А портрет Ющенка під час його президентства тут висів?» - цікавлюся я, оскільки в це слабо віриться (все ж «помаранчева революція» стала для чайкінцев поворотним моментом, після якого надії на благополучне майбутнє села звалилися).

«Звичайно», - відповідає Шавша, хоча головою він тоді ще не був. Працював собі в колгоспі і одним з перших потрапив під скорочення - з 136 колгоспників, в кінці кінців, залишилося 24. Звільнення те дало поштовх його чиновницькій кар'єрі. Хоча слово «кар'єра» у крижаній кімнаті голови сільради, де тепло тільки усміхненому зі стіни Кучмі, здається безглуздим.

Взагалі проблема з опаленням тут одна з найбільш серйозних. Газ в село провели ще в ті часи, коли Кучма був прем'єром. Але обігріватися їм стало надто дорогим задоволенням. «Хто попроводив газове опалення, вже перейшов на пічне. Одиниці не користуються пічним», - підтверджує Людмила Стуканова, близько 20 років керувала Чайкинського сільською радою.

Вона вимовляє «попроводиу», з білоруським акцентом - до кордону з Білорусією тут недалеко, і багато чайкінців - етнічні білоруси. Але російський кордон ближче, і про це нагадує мобільний, періодично переходить у роумінг.

Вулиця Л. Д. Кучми починається з загального однотипного дерев'яного паркану, якому немає кінця. Спочатку, звичайно, кожен з чайкінцев огороджував свій будинок, як вважав за потрібне: старі паркани встановлені на різній відстані від нового. Однотипні і кілька будиночків з черепичними дахами - їх колись побудувала для своїх працівників агрофірма, яку пов'язують з ім'ям нардепа від ПР Тетяни Засухи.

На іншому краю Чайкіно і дорога гірше, і будиночок стоїть напівзруйнований, немов невідомий архітектор розбудовував село, а на сьомий день втомився і присів відпочити. Просторий дитячий сад схожий на приватний особняк; школа, в якій навчався Кучма, виглядає як заново відбудована; церква ніби вийнята з коренем і перенесена з благополучного обласного центру.

10 мільйонів на басейн

Будинок Кучми можна упізнати легко - він єдиний виглядає багато. Звичайно, майбутній президент ріс не в цьому будинку, і, кажуть, Леонід Данилович був не дуже-то задоволений, коли на місці будинку його дитинства збудували цей. Тепер по приїзді в Чайкіно він зупиняється в ньому, а приїжджає екс-президент сюди пару раів на рік.

«Леоніда Даниловича зустрічає в центрі села народ квітами, короваєм. Квіти покладаємо біля могили полеглим воїнам. Дзвоном (колокольним. - Ред.) зустрічаємо Леоніда Даниловича як нашого президента, тому що він для села був президентом і залишиться ним назавжди. Обов'язково, як приїжджає, заходить до церкви помолитися, свічку поставить», - описує цю важливуе для села подію настоятель храму Святої великомучениці Параскеви (П'ятниці) ієрей Михайло. Парафія у нього маленька: у Вербну неділю в церкві побувала сотня парафіян, хоча на Благовіщення було всього 30, а в недільні дні - близько 20 чоловік.

Спонсором будівництва церкви в 1999 році виступив Леонід Кучма, і свята Параскева була обрана свідомо - мати президента звали Параскою. Взагалі Кучму місцеві жителі вважають спонсором будівництва всіх великих об'єктів, які почали зводитися в 90-і.

«Уже коли прем'єром він нас відвідав, тоді і заклали фундамент цього будинку, - описує початок розквіту села його екс-голова Стуканова, з якою ми спілкуємося в її колишньому кабінеті. - За три місяці цю будівлю побудували. Після провели газ в Чайкіно та сусідні Полюшкіне і Карабани. Потім побудували готель, ФАП.

Добудували в чайкинській школі спортзал і ще три класи, щоб була повна середня школа. Потім садок. Церкви вже десять років. А саме останнє - це басейн для дітей, який зараз не працює. Грошей загнали 10,5 млн.». Нинішній голова Шавша, говорячи про плани на майбутнє, зітхає: «Будівництво йшло за Леоніда Даниловича. З тих пір нічого не будувалося і не намічається».

Історія побудованого, а потім осушеного басейну - це історія долі всього Чайкіно. Безумовно, басейн в селі з населенням 303 людини - диво. Тільки пропрацював він лише три роки - обслуговувати його владі здалося занадто накладно. Готель закрився через непотрібність - Кучма може переночувати в своєму будинку, а інші високі гості тут більше не зупиняються.

Дорогу, за словами Шавші, за часів Кучми робили тричі, а зараз обходяться ямковим ремонтом. Дитячий садок і школа стоять як новенькі, але це не через реставрації, вони просто добре збереглися. Район був і залишається дотаційним, але і нинішній глава сільради, і попередній скаржаться, що бюджет з кожним роком все урізують і урізують.

Краєзнавчо-етнографічну світлицю в Чайкинському навчально-виховному комплексі співробітники між собою називають музеєм Кучми. Одна зі стін в кімнаті-музеї присвячена колишньому учневі цього закладу, який дивиться на відвідувача з численних фотографій і зустрічає фразою «Я - частинка народу. Він - в мені. Я - в ньому». Воно й зрозуміло - Кучма, безсумнівно, головний персонаж в літописі села, нічого більше примітного в Чайкіному не було і, враховуючи рівень бідності, навряд чи буде.

Зараз подивитися на книги, шахи, вази, ікони, подаровані їм музею, приїжджають вчителі. А під час президентства Кучми, говорить вчитель історії Катерина Немцева, тут побувала чи не половина депутатів Верховної Ради.

Безробіття не вважається тут основною проблемою. Школа і дитячий сад можуть забезпечити робочими місцями шосту частину жителів села, інші працюють в лісовому господарстві, місцевій агрофірмі або м'ясо-молочному комплексі. Сільський голова згадує, як свого часу агрофірма безкоштовно поставляла в школу і сад молоко і м'ясо. Після 2005 року струмок вичерпався. «Зараз, кажуть, вже навіть в мишоловці безкоштовного сиру немає», - нарікає Шавша, переводячи погляд на вікно.

Фото: Коментарі