Останнє оновлення: 18:29 понеділок, 17 листопада
Анонс!
Ви знаходитесь: Політика / Чернігів / «УПА. Історія нескорених». Презентація 6 грудня у Чернігові

«УПА. Історія нескорених». Презентація 6 грудня у Чернігові

АфішаУ Чернігові відбудеться презентація науково-популярного ілюстрованого видання «Українська Повстанська Армія. Історія нескорених».

Вона відбудеться 6 грудня, о 17:00 у Круглій залі кінотеатру ім. Щорса.

На презентації буде представлене унікальне видання: перша ілюстрована науково-популярна історія Української Повстанської Армії.

У презентації візьме участь член авторського колективу, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, науковий співробітник Інституту Українознавства НАН України Ігор Дерев’яний.

«УПА. Історія нескорених» є проектом Центру досліджень визвольного руху (Львів) за участі Українського інституту національної пам’яті. Першою частиною даного проекту була однойменна фотовиставка, що презентувалася у Чернігові 17 квітня цього року.

Книга підготовлена співробітниками Центру досліджень визвольного руху:
відповідальний редактор, упорядник – Володимир В’ятрович,
автори: Володимир В’ятрович, Роман Грицьків, Ігор Дерев’яний, Руслан Забілий, Андрій Сова, Петро Содоль. Дизайн виконала Ольга Сало.

Серед великої кількості літератури, присвяченої діяльності УПА, ця книга претендує на особливе місце. Тут читач знайде структурований і лаконічний виклад історії повстанської боротьби.

Видання проілюстроване великою кількістю унікальних фотографій, документами і свідченнями учасників. Специфіка кількарівневого тексту допоможе читачеві побачити цілісну картину повстанського руху, зрозуміти його місце і роль в українській та світовій історії.

Легкий та доступний стиль, велика кількість фото- та ілюстративного матеріалу, оригінальний дизайн, інфографіка, англомовні резюме, якісна глянцева поліграфія задовольнять смак найвибагливішого книголюба.

Завдання книги – надати ширшим колам читачів розлогу інформацію про умови, створення, діяльність і наслідки важливої складової частини українського національного руху ХХ століття.

Потребу в такому виданні зумовлено величезним обсягом дезінформації та спотворень, нагромадженим упродовж багатьох десятиліть різноманітної антиукраїнської пропаганди. Навіть нині, в час існування незалежної Української держави, справжня історія УПА (й ОУН) залишається грубо спотвореною на догоду старим радянським стереотипам, де основною складовою є доведення «антиукраїнського» характеру самого українського національного руху.

Ідея

Ідея створити науково-популярну історію УПА є доволі давньою. Засновуючись, Центр досліджень визвольного руху поставив собі за мету проводити ретельну наукову роботу з вивчення різних аспектів боротьби українських повстанців. Рробота центру завжди мала добрий відгук серед зацікавлених. Проте на всіх презентаціях та інших заходах неодмінно звучало настирливе прохання: «Дайте почитати щось про УПА загалом». Очевидно, що ми не могли не відгукнутися на цей запит, тож розпочали роботу над чотирирічним проектом «Українська Повстанська Армія. Історія нескорених».

Етапи реалізації

Першим етапом його реалізації стала однойменна фотовиставка, яка вирушила в мандрівку по Україні весною 2007 року. Завданням виставки було доступно розповісти усім охочим про УПА – її виникнення, історію розвитку, людей, які її творили. Розповісти найзрозумілішою мовою – мовою світлин. Успіх цього проекту особливо мобілізував нас на підготовку книжкового варіанта виставки, який ми доповнили новими матеріалами, суттєво розширивши виставковий текст.

Так з’явилася ця книга. Її авторами є наукові співробітники ЦДВР. В результаті колективної роботи вийшла доволі велика книга – 352 сторінки альбомного формату.

Унікальність

Унікальність Історії, окрім іншого, визначається ще й тим, що вона містить кількарівневий, так званий гіпер-текст. Перший утворює основний текст, що популярно розповідає про повстанську армію. Його організовано за проблемно-хронологічним принципом, щоб, з одного боку, передати динаміку розвитку УПА, а з іншого – детально схарактеризувати окремі її риси. Тут мова йде про витоки та становлення армії, що завершилось до кінця 1944 року.

У наступній частині подається характеристика окремих аспектів функціонування УПА. Завершальні розділи книги розповідають про тривалу антирадянську боротьбу повстанців після 1944 року, про репресивні заходи радянської системи, спрямовані на те, щоб придушити визвольний рух, та про долю тих бійців УПА, які потрапили до таборів.

Другий рівень книги складають додаткові тексти до кожного розділу. Вони подають інформацію про певні явища, фокусуючи увагу читача на важливих моментах. Це короткі енциклопедичні довідки, наведені в низу сторінки, та витяги з документів і спогадів учасників подій, котрі, сподіваємось, допоможуть читачеві краще відчути дух тієї епохи.

І нарешті, третій, можливо, найважливіший рівень – це світлини. У книзі їх використано кілька сотень. На більшості з них зображені досі невідомі нам «безіменні» герої, – ці фотографії не мають підписів. Тим не менше, ми вирішили давати до своєї книги і такі знімки, вважаючи, що вони також несуть важливу інформацію.

Над книгою працювала велика команда. Окрім істориків, це і наш дизайнер Ольга Сало, редактор Віктор Мартинюк, і багато інших, про кого ми постаралися згадати у книзі.

Неоціненну допомогу надав Головний командир УПА Василь Кук, який не лише давав важливі зауваження, але ще в кінці серпня встиг написати відгук, сьогодні вміщений на обкладинці книги:
«На цю книгу вже давно чекали в Україні, де не вщухають суперечки щодо ролі УПА у вітчизняній історії. Чіткий, аргументований виклад, велика кількість фактів, документів, світлин, а головне – оригінальний, новаторський спосіб їхньої подачі роблять її незамінною для всіх, хто хоче робити власні висновки стосовно важливих проблем минулого. Ця книга – належна данина пам’яті учасникам збройної боротьби».

Видавничі параметри:
Формат 220*300 мм, 352 сторінки, папір крейдований, тверда палітурка.

На презентацію запрошуються представники ЗМІ.

До теми:

Коментарі (24)

abc | 2007-12-04 07:46

"Петр

Я деду поверю больше чем десятку самых авторитетных историков ... потому, что в отличии от них он там был."

=======================

Петр не вказує ким під час війни був його дід. Отже можемо припустити що він був або:

- поліцаєм, або

- партизаном, або

- оунівцем, або

- червоноармійцем.

Втім важливо не те ким був дід, важлива позиція Петр-а для сьогодення.

Турбуючись про історичну справедливість Петр міг би обрати шлях пошуку істини. Був у Петр-а і варіант обрати компромісну, примирюючу позицію. Ні, він обрав критерій, котрий не гарантує ні істини, ні примирення.

=======================

На мій погляд, переобтяжені емоціями і жорсткою тодішньою пропогандою "діди" до згоди не прийдуть. Конструктивну, консолідуючу позицію має зайняти саме молодше покоління. Петр же поповнив ряди непримиримих "дідів". Ні справедливості минулому, ні покращення сьогоденню...

Петр | 2007-12-03 19:49

to АКМ:

А я еще раз повторяю. Я деду поверю больше чем десятку самых авторитетных историков и "белорусских краеведов", потому, что в отличии от них он там был.

abc | 2007-12-03 14:57

Якби майбутні історики педуніверситету дослідили діяльність загонів Федорова на чернігівщині, жахів було б не меньше.

AKM | 2007-12-03 13:29

Сірку та іншим пєтям і костянам про білих та пухнатих партизан-євреїв Білорусі:

"Только через шесть десятков лет уцелевшие жители белорусской деревни Дражно Стародорожского района решились рассказать о страшных событиях, пережитых ими в 1943 году. Их истории в своей книге «Кровь и пепел Дражна» собрал белорусский краевед Виктор Хурсик."

http://www.gulag.ipvnews.org/article20071009.php

(Партизанская Сволочь)

Доречі, колись слухав розповіді одного старого партизана (нажаль, нині покійного), який був у загоні Федорова. Це ж просто банда якась була... Він сам згадував ті часи з огидою.

abc | 2007-12-03 12:51

"Костян.

Как определить кто украинец, а кто нет?"

=======================

Мабуть українець це той, для кого територія України:

- це єдине місце на землі, де він вдома;

- це та територія з якою він пов"язує своє і нащадків минуле та майбутнє;

- це та територія, де живе народ з яким він будує життя і встановлює порядки.



Ну а як бути тим, більшість чиїх одноплемінників проживають в іншій державі, як себе вести в Україні?

Мабуть так само як дівчині чи жінці, що вийшла заміж. Або примножувати добробут, самоповагу і впевненість у майбутньому сім"ї, в котрій живе. Або ж намагатися її духовно і фізично зжити з світу, матеріально пограбувати та використати як додаток до "головної, маминої сім"ї".

Звісно відношення відчувається, ну а по ньому і шана...

Костян | 2007-12-01 18:54

М.Боюра

+++

Я думаю к земле и людям у нас отношение в целом одинаковое. Ведь мы ходим в одни и те же магазины, ездим в одних и тех же маршрутках, пользуемся одними и теми же коммун.услугами..

единственно, мы по разному смотрим на то, как решать существующие проблемы..

А история о которой мы тут спорим, та еще , мягко говоря штучка..

Ведь существует вероятность, что допустим через некторое время многие страны признают, что война США в Ираке, никакая не "антитеррористическая компания", а "акт агрессии против свободолюбивого иракского народа"

Потому как , все это определяет тот, кто на данный момент по-просту сильней.

А пудрить людям мозги, для отвлечения от реальных проблем, создания конфликта внутри общества,членам которого, по сути, нечего делить кроме своих, образно говоря цепей, кому-то наверняка просто выгодно.

И смею вас уверить- не мне.

М.Боюра | 2007-12-01 18:42

 Виходить, що ви з безпритульним федоровим одного поля ягода - чужинці без роду-племені. Ми, українці, споконвіку живемо тут і нашу землю ніяким сіркам не віддамо, не зазіхайте на чуже і не допоможе те, що вам не треба позичати у сірка очі - вони у вас свої. Не вийде!

Sirko-Боюре | 2007-12-01 17:33

"Краще перебратися до своїх й шанувати свої звичаї, свою мову, своїх героїв, а ми, українці, побажаємо вам благополуччя та щастя - ми ж не вороги. І забудемо одні-одних. Хіба це не буде вірно?"



Истинно! Мы, федоровцы и ковпаковцы останемся на Черниговщине. А вы - со своими обычаями - должны убыть на Львовщину. Тогда будет всем счастье. Мы будем привозить к вам выставки о действиях наших славных партизан, а вы к нам - о своих партизанах.

Не будет повода для вражды. Потому что в своей хате - своя и правда. А вы пытаетесь западноукраинскую хату натянуть на нашу - восточно-украинскую.

Operator | 2007-12-01 16:47

Петєнька,

так чому ж не змогли "задавить" ще десять років після війни?



Sirko,

чому вище командування армії СРСР дозволяло насилля проти мирних жителів Європи?



І де, врешті-решт "істінно" пишеться, крім безіменних каментофф під статтею? Га? :)

М.Боюра | 2007-12-01 14:13

Не треба суддів, не треба штангенциркулів коли в душі нема нічого до цієї землі і до її людності. Краще перебратися до своїх й шанувати свої звичаї, свою мову, своїх героїв, а ми, українці, побажаємо вам благополуччя та щастя - ми ж не вороги. І забудемо одні-одних. Хіба це не буде вірно?

Sirko-Боюре | 2007-12-01 13:14

"серед гнобителів бували і свої яничари"



Истинно!

- в 14-ю дивизию СС "Галичина" шли украинцы, якобы для того, чтобы научиться по настоящему воевать,

- вот как и на ком они учились: весной и летом 1944 (до Бродов) 14-я дивизия СС участвовала в карательных акциях против УПА,

- после Бродов дивизия была восстановлена, затем переименована в 1-ю Украинскую, и исправно расстреливала своих же хлопцев, которые пытались действительно убежать в УПА....

- Герой Украины Шухевич, командуя ДУМ "Нахтигаль" исправно зачищал тылы немецкой армии от евреев и окруженцев, а затем, во главе переименованного в обычный полицейский батальон "Нахтигаля" был отправлен в Белоруссию, где участвовал в карательных акциях против белорусов.



Вы напрасно обижаетесь. Зачем прятать от народа правду об истинном лице ДУМов, "Галичины" и УПА? Печальный опыт СССР свидетельствует, что правду не спрячешь, правду прятать вредно. Потом она всплывёт и даст по голове будущей молодёжи. И вместо патриотов вы получите тех, кем стали сегодня мы - люди плюющие на заслуги стариков, считающие любого старика с советским орденом катом украинского народа.



Костян | 2007-12-01 13:04

А судьи кто?

Как определить кто украинец, а кто нет?

И самое главное кто будет определять?

Надеюсь вы датите мне эту возможность по отношению к самому себе?

Или таки без штангенциркуля для обмерки черепов под цитатники кривдиков не обойтись?..

М.Боюра | 2007-12-01 10:45

Тут все зрозуміло як божий день: неукраїнців все українське лютить - "Вони не терплять альтернативної української історії і її героїв",-Остап Кривдик, політолог, активіст.

Костян | 2007-12-01 09:33

М.Боюра

"..тільки УПА повстала як боронителька українців і назву мала - "Ук-ра-їнсь-ка"..".

+++

Тю,

а сколько даже не армий, а фронтов носили название Украинский? Вы помните?

Не говоря уже о полках с персональными городскими названиями.

А тут какая-то партизанская дивизия- а шуму столько, будто они целую немецкую группу армий держали или советский фронт с ними боролся.

Раздавили бы как букашку...

А в общем итоге получается как про того Неуловимого Джо- нескорені -потому как никто нескрорював- разбили их и разогнали, но не покоряли..

Петр | 2007-11-30 15:09

Историю через столько лет, можно перекрутить так, как кому нужно. И можно теперь представлять УПА, как спасителей нации. Но вот только я точно знаю, за кого мой дед воевал. И с кем, тоже. И его слово для меня стоит намного дороже, чем самых профессиональных историков, которые на войне не были.

Operator | 2007-11-30 14:08

Я писав раз 200 і повторюся знову.

Військові злочини є у всіх арміях у всі часи і певно на всіх рівнях. Наприклад, «армія визволителів» - радянська армія – зґвалтувала у Європі близько 2 мільйонів жінок від 7 до 70. Звісно, не по одному. Десята частина з них скоїли суїцид. Деяких розіп’яли на дверях самі ґвалтівники...

Але щодо армії визволителів певно некрасиво виголошувати подібні факти? Можна тіки реальне чи більше удаване лайно про УПА розносити у пориві «благородного обурення», так?

Правда треба ще розібратися з обуренням. Адже воно насправді викликане болісним розбиттям радянських стереотипів...

Ну що ж, в мене вони теж свого часу були розбиті. Можливо, старшим це важче, але ж будьте чоловіками, врешті-решт.

Sirko-Боюре | 2007-11-30 13:34

А как вы собираетесь говорить о значении УПА, если все кто с вами не согласен сидят по вашему мнению "в підземному Железногорську біля Москви"?

М.Боюра | 2007-11-30 09:36

Якийсь сірко як з-під підворіття наречів нісенітниць, а ми піймали цього гачка і не можемо виплюнути його. На багатьох українських форумах віртуально сидять такі сірки - хоча реально вони сидять в підземному Железногорську біля Москви -й спрямовують нашу увагу в нікуди, аби ми залишалися ніхто. Надзвичайно важливе питання значення УПА в історії українства - ось давайте про це і поговоримо.

abc | 2007-11-30 01:43

Sirk-у

@Почему меня считают врагом Украины на форумае ВВ?@



Кожен з нас несе в собі модель майбутнього України. Тому коректніше було б вест мову про дружність чи ворожість до цих моделей.

Коли один варить борщ а другий розказує про черв"яків в капусті, мишей у підвалі, пестициди в помідорах та свою любов до бананів, то чи варто дивуватися відсутності захоплення ним, незважаючи навіть на те, що все сказане правда?

Таракан з Піднебесся | 2007-11-29 23:36

Цитата:

"Sirko-Оператору

Мабуть друже Оператор не читал мемуаров УПА и СС "Галичины".

Я есмь самый профессиональный историк УПА и Галичины на Черниговщие."



Це яким чином Ви самий професійний? Давайте добірку творів тощо...

Чи я чогось не розумію???

to Sirko | 2007-11-28 19:50

"Почему меня считают врагом Украины на форумае ВВ?"



Вероятно, вы слишком много/часто употребляете слова типа "сук", "хрен" и т.п.

Потрудитесь быть политкорректным, или хотя бы корректным :)

Sirko-Оператору | 2007-11-28 18:37

Мабуть друже Оператор не читал мемуаров УПА и СС "Галичины".

Я есмь самый профессиональный историк УПА и Галичины на Черниговщие. Так что со мной не спорьте.

Лучше - советуйтесь.

Почему меня считают врагом Украины на форумае ВВ?

Потому что я всё знаю. А против меня - дурненькие студенты. Яки ничого не знають и не розумиють, и ничого нет хочуть знаты...

Шо такое голая баба в искусстве?

Это - наш товарищ Довженко. У него в фильмах спошь голые бабы, с голыми грудями, голой ж.. и голой ... и т....

да..

И вот, село, дурное наше село, клевало Довженко и писало на него доносы... А товарищ Сталин защитил товарища Довженко от товарищей украинских нацбольшеистских сук...

Впрочем, с кем это я говорю? Если товарищ спивразмовник не знвает про голых баб товарища Довженко, то о чём нам, товарищам, вообще можно говорить?







Operator | 2007-11-28 16:24

Мабуть товариш Sirko покурив план Путіна...

Sirko | 2007-11-28 16:14

Привет, народ!

Меня правда "банят" модераторы. Но, тем не менее, спрошу и скажу:

- известно ли народу о том, что в УПА были штрафные роты? Как в СССР...

- Известно ли народу о том, что в 14-й дивизиии СС "Галичина" тоже были штрафные роты (сотни)? Кака в СССР...

- известно ли обывателю, что CC "Галичина" расстреливала хлопцев, которые хотели перебежать из СС в УПА?

- известно ли обывателю, что каждый год из УПА в КДБ переходило несоклько тысяч человек?

закрити

Додати коментар:

Фотоновини

  Театр із глядачем... на сцені. Литовські хроніки. Ч.2

SVOBODA.FM