Що принесе Святий Миколай Вашій дитині?

Миколая не існує!

Одного разу в образі Святого Миколая до нас в гості прийшов дідусь мого сина.Він дарував подарунки,говорив різні вітання. Звичайно я запросила його на чай.Коли ми сіли пити чай,мій син, якому тоді було 5 років,закликав мене в іншу кімнату і сказав-"мамо,а в того Миколая штани як у нашого діда!"

У мене мати, завжди випікала з солодкого тіста "миколайчики", половину випіченого залишала, а половину роздавала сусіднім дітям. Всі були раді і задоволені!

В нашій родині до Святого Миколая ставляться з більшою повагою і захопленням, ніж до Діда Мороза. Нашій донечці 8,5 років і вона вірить в те, що Святий Миколай існує на справді, а Дід Мороз це такий собі атрист театру, який навмисне перевдягненувся на шкільне свято. Донечка переконана в тому, що від Діда Мороза крім цукерок чекати нічого. Інша справа це Святий Миколай в нього можна попросити що завгодно від іграшкового будинку для ляльок типу Барбі( приблизна ватрість 200гр), або, наприклад, братики чи сестричку. Наша донечка вірить в те, що Сятому Миколаю під силу найскладніші речі. Ми разом із чоловікам, в міру своїх можливостей, намагаємося зберегти цю віру в чудеса. Тому вже приблизно місяць донечка рахує дні, коли настане 19 грудня. Вона як чемна дівчинка написала листа Святому Миколаю, в якому повідомила про своє бажання - вирішити житлову проблему більше 20 ляльк Барбі. При чому лист не лише старанно написаний, а ще й проілюстрований. Я підігрую своїй дитині і після того, як лист під подушкою пролежав близько двох тижнів, загбрала послання святому і сховала в надійному місці, аби років через 15 розкрити всі секрети Святого Миколая Чудотворця. А зараз нам довелося трішки урізати сімейний бюджет аби придбати подарунок, хоча 19 грудня лише великою іграшкою не обійдеться. Я взяла на себе велику відповідальність і від імені Святого Миколая написала відповідь донечці. В листі за підписом Святого Моколая повідомляю, що дитини цілий рік була під наглядом Святого, дякую дівчинці за те, щоцілий рік була старанною в школі, за те, що була слухняною донечкою, привітною внучкою, гарною подружкою. Висловлюю сподівання, що і в наступному році буде ще краще. А потім 18 грудня під подушку кладу гарно оформлений лист, в якому вказую місце знаходження подарунка. Таке маленьке свто подабається дитині, а моє материнське серце радіє, коли бачу свою дитину щасливою.

 Мені, й самій, чесно кажучи, в свої 30 років також хочеться вірити в Чудо. І хоча дуже часто повторю, що не любля несподіванок, загадок, однак іноді полюбляю помріяти.