Стяги червоні в туманному ранку, або криза жанру по-чернігівськи…

… а саме: чергова “анафема” Морозу, нетверезі дискредитатори біля президії та “прочая примазавшаяся молодежь”…

“Знатно идут!”

Свято Великого Жовтня і “красный день календаря” почався в Чернігові у похмуро-урочистій атмосфері. Чоловік 200 із непохитною вірою у світлі ідеали та високим коефіцієнтом партійної дисципліни під керівництвом партфункціонерів та народного депутата Володимира Лещенка пройшлися містом за звичайним маршрутом від видавництва “Деснянська правда” до центральної Красної площі. По дорозі, як і годиться, поклали квіти до пам’ятника Вождю світового пролетаріату Володимиру Ульянову. Під час покладання квітів активіст з гучномовцем “наказав” транспорту зупинитися. Підступні водії не слухалися. А хвилин за 15 на площі зібралося вже чоловік 400. Почався мітинг.

“Мороз ушел к Ющенко. Туда ему и дорога!”

Мітинг відкрив депутат Верховної Ради від фракції КПУ Володимир Лещенко. Загальні роздуми про великі надбання Жовтневої революції та ностальгія за втраченим щастям плавно перетворилися на аналіз життєвого шляху конкурентів Петра Симоненка у боротьбі за крісло Президента. Дісталося Морозу, Вітренко та обом Вікторам. Про Мороза говорили саме у контексті зради великих ідеалів. “Мороз ушел к Ющенко. Туда ему и дорога…, - заявив депутат від КПУ. – Витренко ушла к Януковичу. Туда ей и дорога”. У день, коли агітація ще заборонена, комуністи закликали не підтримувати жодного кандидата і “не принимать участия в этой грязной возне”, а також “не допустить к власти этого национал-социалиста”.

“Примазаться – не получится!”

Біля пам’ятника вождю до колони приєдналася група молоді з плакатами за політреформу (“КАНДИДАТ БЕЗ ПОЛИТРЕФОРМЫ – БЕСПОЛЕЗНЫЕ ВЫБОРЫ”), проти націоналізму (“Нет национализму! Нет распрям и конфронтации”), а також антиамериканського (“Америка, считай свои голоса, а не наши”, “Нет иностранному вмешательству”), та двомовного (у прямому смислі) змісту (“МЫ ЗА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ, А НЕ СУЦІЛЬНИЙ РОЗБРАТ” і т.д.). Плакати були намальовані явно не вночі і не на шпалерах. Вони були виготовлені якісно, “промисловим” способом на високому технічному рівні. Молодих людей разом з представниками облдержадміністрації у президії помітили і швидко оголосили: “Примазаться – не получиться!”. Якийсь дотепник “переклав”: “Это он сказал, что не заплатит”.

“Объявляю голод!”

Другий день поспіль на центральній площі Чернігова можна побачити жіночку-підприємця з табличкою “Объявляю голод!”, яка представляє інтереси приватного перевізника. Сьогодні вона поскаржилася журналістам, що ДАІ постійно знімає номери з машин і не дає займатися бізнесом. Настрій у неї рішучий аж до демонстративного спалення техніки в центрі міста. Комуністи не залишилися осторонь цієї проблеми: запросили до президії, представили поважній публіці, навели як приклад і “заклеймили позором действующую власть”.

Перед присутніми виступила Раїса Ясочко, голова обласної організації Союзу жінок-трудівниць. На її думку, молоді зараз нав’язують раціоналістичний погляд на світ і тим самим змушують досягати життєвого успіху, розштовхуючи “всіх і вся” ліктями, а смаки та вподобання (у тому числі й політичні) формують за допомогою реклами.

Від імені комсомолу промову до присутніх з папірця виголосив Едуард Шуман.

“Эта провокация будет использована для дискредитации нашего светлого праздника!”

У цивілізованій країні мітинги або акції лівих чи правих можна вважати абсолютно провальними в плані організації, якщо під час їх проведення нічого не трапилося. А подія відбувається лише тоді, коли присутні камери кількох телеканалів (оперативні камери не рахуються). Камери кількох каналів можуть бути присутніми, коли є що знімати. Якщо брати до уваги саме такий стандарт, то можна вважати, що чернігівські журналісти постійно нудьгують.

Елемент події у свято Великого Жовтня цього разу вніс нетверезий громадянин, який став навколішки перед Президією під час виконання Інтернаціоналу. Президія ж досить нервово відреагувала на роботу фотокамер: “Товарищи! Только что Вы стали свидетелями провокации, которая может быть использована для искажения и дискредитации нашего светлого праздника. Я обращаюсь к милиции…”. Одним словом, жіночки-активістки потужної “архітектури”, немов по команді “Фас!” наблизилися впритул, почали публічно соромити і доводити журналістам, що останні вчинили дуже негарно. Зустрічна порада “партійним спеціалістам по зв’язках із засобами масової інформації” – виправляти дійсність не “після”, а “до”. Хоча, якщо перефразувати відомий анекдот: “Яка країна, такий і інформаційний привід!”

Повний фотозвіт >>

Стяги червоні туманного ранку
У млявих колонах розмішують простір.
Єдина принада - то бронзове листя!
І місто кохане... Далеко не Ольстер.