Диференціація ціни на газ - нарешті дочекалися?

Зустрілися якось американський президент і комуністичний генсек. Перший питає:
- Чому в СРСР піднімають ціни, а ніхто відкрито не обурюється і не страйкує?”

Генсек посміхаючись відповідає:
- Є у нас перевірений метод. Перед тим як підняти ціну, поширюємо чутки, що ціна, наприклад, на горілку, підніметься з 1 липня утричі. Трудящі обурюються і геть усе що треба і не треба скуповують... Настає 1 липня - ціна не змінюється. Далі знову поширюємо чутки, що ціна підніметься вже з 1 серпня. І так щомісяця до 1 січня. І лише 2 січня піднімаємо ціни удвічі. Ось тут маси зітхають з полегшенням – нарешті дочекалися! (анекдот часів «застою»)

26 грудня 2006 року день-у-день через 2 роки після ІІІ-го переможного для В. Ющенка туру президентських перегонів новий-старий уряд В. Януковича оприлюднив свою нову „діференціаційну” газову стратегію, що вводиться в Україні з 1 січня 2007 року.

В газеті „Урядовий кур’єр” №244 надруковано Постанову Національною комісією регулювання електроенергетики України від 19 грудня 2006 року (до речі, прийнята на Свято Миколая) № 1672 „Про роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення”.

Відповідно до цієї постанови НКРЕУ встановлюється диференціація роздрібної ціни на природний газ, що використовується для потреб населення (за 1 куб. м з ПДВ, коп.):

1. за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 2500 куб. м на рік:
   
   за наявності газових лічильників – 31,5 (з 1 липня 2006р. було – 40,7 коп. за куб. м, зменшення на 22,6%);
   
   за відсутності газових лічильників – 34,5(з 1 липня 2006р. було – 44,4 коп. за куб. м, зменшення на 22,3%).
   
2. за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 6000 куб. м на рік:
   
   за наявності газових лічильників – 47,8 (збільшення на 17,4);
   
   за відсутності газових лічильників – 52,6 (збільшення на 18,5%).
   
3. за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 12000 куб. м на рік:
   
   за наявності газових лічильників – 98,0 (збільшення на 140,8%);
   
   за відсутності газових лічильників – 107,8 (збільшення на 142,8%).
   
4. за умови, що обсяг споживання природного газу перевищує 12000 куб. м на рік:
   
   за наявності газових лічильників – 117,3 (збільшення на 188,2%);
   
   за відсутності газових лічильників – 129,0 (збільшення на 190,5%).
   
5. за умови, що природний газ використовується комплексно, у т.ч. на опалення, в окремих квартирах, від’єднаних від централізованої системи теплопостачання у багатоквартирних будинках:
   
   за наявності газових лічильників – 68,6 (збільшення на 68,6%);
   
   за відсутності газових лічильників – 75,4 (збільшення на 69,8%).

Нагадаю, що з 1 липня 2006 року газ для потреб населення подорожчав на 85 відсотків. Для тих, хто має лічильники, ціна на газ зросла з 22 коп. до 40,7 коп. за кубометр. Щодо тих хто немає лічильників(!?) ціна на газ зросла з 24 до 44,4 коп. за кубометр. До речі, дивно чому при сучасних технологіях газ продавали і продають для населення без будь-якого обліку?

Виникає питання: хто і як буде вираховувати споживання газу за рік, за який саме рік (чи буде щось середнє за декілька років)?

Головне питання, що таке комплексне використання газу? Можливо, це одночасне використання газу і для опалення, і для приготування їжі? Тоді для більшості споживачів автоматично буде підвищено з 1 січня 2007 року тариф на газ майже на 70 відсотків.

Яка доля селянських родин, що обробляють свої земляні паї, тримають худобу, тобто не мають право на субсидію, тому споживають більше ніж 2500 або 6000 куб. м газу на рік?

Зрозуміло, що газовим магнатам урядом дано право на свій розсуд визначати кому гинути, а кому - ні.

Також зрозуміло, що для економічно активних людей у північних регіонах України, до якої відноситься Чернігівщина, настають важкі часи.

Чому уряд не врахував, що в Україні є і теплий Крим, і холодна бідна Чернігівщина – опалювальний сезон у якій 5-6 місяців, а земля промерзає до 1 м 30 см?

Чому вже ніхто не згадує про долю 18-20 млрд. кубометрів щорічного видобутку українського газу, якого начебто завжди вистачало для потреб населення ?

І таких питань безліч. Як і можливих відповідей.

Мають рацію ті, хто вважає, що це через відсутність в Україні довгострокової національної політики щодо енергозбереження, зменшення енергетичної залежності від одного джерела постачання. Як наслідок, масштабна, але як виявилося безперспективна газифікація, яку проводили всі попередні уряди, в той час коли ціни на вуглеводні енергоносії в усьому світі стрімко зростали.

Найгірше те, що спекуляція на газових тарифах - це козирна карта фінансово-промислових олігархічних кланів, що контролюють як опозиційні мегаблоки, так і „антикризову” партійну більшість у Верховній Раді України у боротьбі по розподілу посад на всіх рівнях у державі.

Кому було вигідно стільки років покупати-продавати газ по низьким, тобто політичним цінам ? Не секрет, що „дешевий” на кордоні з Росією газ та значна частина начебто „спожитого” населенням газу насправді продавалися на західному кордоні України по високих європейських цінах. У такий спосіб дехто і в Росії, і в Україні законно(!) „заробив” мільярди доларів, а держава Україна, досі розплачується за так звані газові борги своїм суверенітетом, серед яких і оренда Севастополя до 2017 року.

Економічний оглядач "Сіверщини"