Золоті метри райспоживспілки, або Як ветерана-пайовика залишили з нічим та сльозами на очах

Як нелегко отримати майно у натурі, знають сільські власники майнових паїв не одного села. Дуже клопітна то справа – часто судова, конфліктна. Та й часто безперспективна: бо де те вже майно? Адже тракторів нема, ферму розтягли...

За майном

 А ось жителька Мени Людмила Олександрівна Біла наважилася на прецедент: вирішила порушити питання про виділення їй майнового паю у натурі з власності Менської райспоживспілки. Резони її такі: вона з 1960 року по 1998 рік працювала у споживкооперації і була членом споживчого товариства, райспоживспілки, сплачувала відповідні внески. Отже, мовляв, розмір її майнового паю має бути солідним. Ветеран торгівлі вирішила “відділитись” не від доброго життя.

Уже будучи пенсіонеркою, вона насмілилась взяти в оренду підсобне приміщення площею 17 квадратних метрів Менського коопунівермагу, який займав три поверхи, для торгівлі галантереєю та парфумерією. Райспоживспілка підписала з нею угоду, і жінка почала облаштовувати магазинчик – зробила перепланування приміщення, окремий вхід, встановила водяне опалення, каналізацію, водопровід, пожежну сигналізацію тощо.

Крім цього, для торговельного закладу були виготовлені відповідні меблі, зокрема шафи, прилавки, вітрини. На все це пішло за її підрахунками, як пише вона у листі до редакції, 17159 гривень. У листопаді 2004 року нове керівництво Менської райспоживспілки вирішило не продовжувати договір оренди: причина – капітальний ремонт на першому поверсі “Гастроному” та переобладнання його під “Маркет”.

Чия кооперація?

Звичайно, все це для приватного підприємця, яка кожну копійку рахує, було, як сніг на голову. Адже виселятись з приміщення, у яке вкладено такі гроші, і знову все починати заново – не дуже приємна річ. Та ще в її роки!

 Зрозуміло, суди вирішували справи не на її користь, оскільки договори оренди укладались на рік. Тоді Людмила Олександрівна схопилась, мов утопаюча за соломинку, за свої права як пайовик райспоживспілки. “Споживча кооперація, – пише вона у листі до “Голосу України”, – створена з пайових внесків громадян, і в результаті постала велика власність, що складається з магазинів, заводів, комбінатів, заготівельних баз, ринків, підприємств.

Усім цим майном ніби керують з’їзди, конференції, збори, а насправді... Власники паїв обмануті, вони існували й існують для кооперації, а не навпаки”. Жінка вирішила через суд повернути собі майновий пай у формі приміщення, яке вона орендувала.

Страшні гроші

Відразу зазначимо, що вартість колишньої підсобки площею 17 квадратних метрів райспоживспілка оцінила карколомною сумою у 238413 гривень! За такі гроші навіть у Чернігові можна купити не одну пристойну квартиру!

 Та рядового члена споживчого товариства чекало ще багато наступних сюрпризів-несподіванок. Наприклад, “Програма завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (УКООПСПІЛКИ)” (затверджена постановою ХVІІІ позачергового з’їзду споживчої кооперації України 19 грудня 2000 року).

Це дуже цікавий і хитромудрий документ. Я довго його читав, та так і не зрозумів, який механізм повернення члену споживчого товариства його майнового паю у натурі. Премудрі люди, які складали і згодом затверджували цей документ, натомість детально виписали перепони у набутті власності. У розділі ІV є красномовним у цьому плані пункт 11: “Закріплення за пайовиком, який пройшов Всеукраїнську перереєстрацію членів споживчих товариств на 1 січня 2000 р., паю (часток) у майні споживчого товариства і споживспілок проводиться в грошовій формі після сплати ним пайових внесків (підкреслення наше. – Авт.) для участі в Програмі завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України”.

Отже, спочатку заплати певну суму, а потім можеш брати участь у вирішенні питання набуття власності! Далі читаємо 13 пункт: “Пайовик, який протягом установленого терміну не сплатить пайові внески, втрачає право на пай (частки) в майні споживчого товариства і споживспілок, а невикористаний пай(частки) в майні зараховується до резервного пайового капіталу”. Потім ще треба сплатити за майновий сертифікат! Одне слово, пайовик для того, аби отримати цей документ, з якого не знати чи й буде яка користь , ще повинен сплатити чималу суму внеску! І не раз!

Зрозуміло, бажання взяти участь у такій Програмі завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України обмежилось дуже невеликим колом претендентів. Люди на селах, у райцентрі не отримують такі зарплати, щоб сплачувати 5, 20, 40 і більше гривень за набуття права власності у споживчій кооперації.

Чудеса в решеті

– До 2000 року у нас числилось десь 28000 пайовиків, – сказала головний бухгалтер Менського райспоживтовариства Валентина Горова. – Перереєструвалось 1700, а виявило бажання отримати майнові сертифікати лише 197 чоловік.

 Отже, все майно райспоживспілки, набуте протягом багатьох десятиліть, у такий спосіб переходить у володіння досить обмеженого кола осіб, які тепер матимуть можливість після закінчення господарсько-фінансового року отримувати дивіденди з прибутку? На цьому прикладі добре видно, в чиїх інтересах і з чиїх позицій затверджувалась Програма. Фактично вона стала великим подарунком для керівної номенклатури споживчих спілок!

 На жаль, Людмила Олександрівна свого часу з певних причин не внесла потрібної суми внеску у касу райспоживспілки, а тому втратила право на пай у його майні. Та навіть якби вона і сплатила внески, ніхто їй не виділив би його у натурі. Бо така процедура, як сказали мені у Менській райспоживспілці, не передбачена чинним законодавством. Ось такі , як мовиться, неприємні пироги.

“Людмила”

... Приїхав у Мену на виселення магазину “Людмила” з приміщення райспоживспілки. Незважаючи на програні суди, Л.Біла зі своїм чоловіком не впустили виконавчу службу до приміщення. Їхній розпач, емоції і разом з тим відчайдушність у відстоюванні програної справи викликали співчуття.

Я під час цієї сумної процедури оглянув триповерховий торговий комплекс райспоживспілки. Так і не зрозумів, який сенс відбирати у підприємця, ветерана споживчої кооперації невеличке приміщення. Для того, аби воно стало частиною відремонтованого “Маркету”, треба знову нести солідні затрати “навпаки”: прорубувати у капітальній стіні двері, закладати вихід на вулицю.

У той же час у райспоживспілки явно не вистачає грошей, аби відремонтувати порожній другий поверх. Жалюгідне враження справляє третій поверх, де на стінах великі брудні плями, висять клаптики штукатурки. Водночас стільки енергії затрачається у відстоюванні 17 квадратних метрів! Наче вони прямо-таки золоті! Коли ці метри потраплять у СИСТЕМу споживчої кооперації, усім пайовикам її, які ще залишились, стане легше від перемоги?

м. Мена

На знімку: голова правління Менської райспоживспілки Олексій Пономаренко (зліва) та подружжя Білих під час спроби виселення магазину “Людмила” з приміщення райспоживспілки; намагання виконавчої служби увійти у приміщення магазину “Людмила”.

Фото автора