“Ненав’язливий” сервіс або АВТОРЕКЕТ по-чернігівськи?

«Ты что, не знаешь с кем мы?!» З цієї дивовижної фрази почався “наїзд” на водія мікроавтобусу, що наважився взяти пасажирів, які зранку 10 травня вирішили атостопом дістатися з чернігівського Валу до столиці. Машина була комфортабельна, але водій, наляканий пресингом чоловіка загрозливої зовнішності, наказав пасажирам вийти...

“Диспетчер – это звучит гордо!”

“Чоловік загрозливої зовнішності” виявився “диспетчером” перевізника, який “контролює” на Валу належну йому територію, звідки відправляються мікроавтобуси за маршрутом “Чернігів-Київ”. Принаймні, так себе кличуть чоловіки у темних окулярах. Ні бейджика, ні якихось інших “знаков различия”. У Києві біля метро “Чернігівська” ці дядьки теж присутні. Взимку, коли довелося стикнутися із схожим “неестетичним моментом”, хлопчик у “вязаной шапочке” теж намагався тиснути на водія, проте “не на того натрапив”. Але повернемося до “нашого барана”.

- Сейчас машина подойдет, -  обнадійливо скомандував “диспетчер”. І “машина подошла”:

Обшарпана газель, кількість і розташування місьць в якій викликає підозри щодо відповідності будь-яким встановленим нормам. Вартість проїзду – 13 гривень. Їде, коли всі місця будуть заповнені. Фактично шляхом погроз людей змусили користуватися послугою, якість якої нижче, а вартість вище.

На зауваження, що доветься з цього приводу писати новину, “дядько в окулярах” заперечив:

- Это не мужской метод!... Писательство? Не надо этих сказок!...

Кортіло запитати: “А какой – мужской? Или “мужики не танцуют?” Проте втягуватися у подібні дискусії – зовсім неестетично і непотрібно.

Куди дивляться МВС, СБУ і АМКУ?

Як клієнт я просто хочу отримати дешеву і якісну послугу. Якщо мені у цьому перешкоджають методами схожими на кримінальні, то це непоганий інформаційний привід гідний оприлюднення. А реакцією на цю інформацію мають бути дії відповідних служб, які повинні якісно виконувати покладені на них функції. Думаю, зовнішнє спостереження за “точкою” мало б з часом принести результат. І результати розслідування АМКУ щодо наявності конкуренції між чернігівськими перевізниками (монопольної змови) теж могли б бути цікавими.

Так, до 15 вересня 2004 року чернігівські перевізники ще якось конкурували між собою, намагалися поліпшувати послуги, а ціна проїзду за маршрутом “Чернігів-Київ” залежала від пункту відправлення. Після зазначеної дати ціна стала однаковою і стабільною – 13 гривень (до цього – 8-10 гривень). Фактична відсутність конкуренції призвела до погіршення обслуговування і до знущальницьких фраз водіїв на адресу пасажирів типу: “Если сейчас уйдете на попутку, можете не возвращаться. Я вас не возьму из-за принципа”.

Цікаво, якими такими “принципами” керуються перевізники? А може “клієнт завжди правий”? Тобто, ситуація схожа на абсурдну. Поставити все на свої місця – справа честі тих, хто декларує благородні наміри.