Неподалік Чернігова можливо будуть вирощувати… їстівних равликів

Розведення кормових равликів і вирощування грибів найближчим часом планують запустити в Іванівській об’єднаній територіальній громаді.

Інвестор нібито вже готує проектно-технічну документацію.

Розведення равликів – новинка і для Чернігівщини, й по країні таких ферм дуже мало. Хоча на цьому можна добре заробити – це доводить досвід підприємця Дмитра Бутенка. Нині він мешкає в Києві, але дитинство провів на Чернігівщині.

«Завдяки чернігівським бабусі й дідусю я добре знайомий із роботою на землі, – розказує Дмитро журналістам. – Років 10 тому я побачив у супермаркеті упаковку заморожених виноградних равликів і подумав: «Чому б не спробувати вирощувати їх?». На Вінниччині купив закинутий маєток польського пана з двома ставками. Ідея виявилася дуже продуктивною: зараз у мене фірма «Екоравлик», до якої входять дві ферми з вирощування молюсків (другу я відкрив в Узині Київської області) та цех із їх переробки».

У Європі споживання м’яса равликів дуже поширене і постійно збільшується: воно дієтичне – нежирне, але при цьому поживне, містить велику кількість білку. У равликах мало холестерину.

Коштують вони недешево: у мушлях із соусом – від 950 гривень, філе – від 1000 гривень за кілограм. Але найбільше цінується ікра равликів – 1850 гривень за 50 грамів. У Європі ціни значно вищі.

З точки зору користі й поживної цінності равликова ікра, мабуть, перевершує не тільки м’ясо равлика, але й низку загальновизнаних корисних продуктів.

Вирощування равликів – справа клопітка. Першу партію товарної продукції Дмитро отримав тільки через три роки. Два з них пішли на вирощування маточного поголів’я, ще рік – на те, щоб равлики доросли до потрібних розмірів.

Непроста й технологія їх приготування, адже процес розтягується на два тижні: перш ніж опинитися на столі, молюск повинен побути в ізоляторі й поголодувати – щоб очиститися. За допомогою спеціальних щипців равликів витягують із раковин, які потім стерилізуються і висушуються. Молюск має неїстівну частину – хвостову. Її видаляють, а цінне філе варять.

У фарширувальному цеху працівниці поміщають у стерилізовані раковини варене м’ясо равликів, запечатують їх злегка розтопленим соусом (він готується на основі вершкового масла) і відправляють на заморозку. Споживачеві залишається розморозити готовий продукт. До равликів подають підсушений багет чи білий хліб і біле вино.

Оскільки в процесі переробки равликів багато ручної праці, подібні «равликові» ферми створюють робочі місця і дають можливість заробити навіть пенсіонерам.