Десять років тому у Чернігівській лікарні №3 почали робити лапароскопічні операції

Ініціатором нововведення був хірург Олег Степаненко, котрий зумів «запалити» ідеєю лапароскопії завідувача хірургічного відділення Анатолія Ластовця, адміністрацію закладу й тодішнього головного лікаря Юрія Шмакова.

За десятиліття за сучасними технологіями прооперовано більше трьох тисяч пацієнтів – чернігівців і мешканців області.

ПЕРШІ ПІСЛЯ БОГА

Саме так віднедавна думаю про хірургів, їх нелегку працю і  вміння рятувати й зцілювати людей. Бо, побувавши в операційній, переконалась, яка ж тонка грань може бути між життям і смертю та наскільки важливо у критичній ситуації опинитися в умілих руках  лікарів - професіоналів.

Хірурги вищої кваліфікаційної категорії Анатолій Володимирович Ластовець і Олег Віталійович Степаненко часто оперують в парі, розуміючи один одного не те що з півслова, а з півпогляду, з півжесту. Вони, по – моєму, навіть читають думки - наміри й дії один одного. В обох - великий багаж знань, досвід, відшліфований  щоденною практикою й тисячами операцій, і, без сумніву, золоті руки.

Хірургічне відділення Чернігівської міської лікарні №3 надає планову і термінову допомогу населенню міста й області. Тричі на тиждень заклад виконує функції ургентної служби. Отож будні лікарів вщерть сповнені турботами про здоров»я  жителів нашого краю, про порятунок пацієнтів. Тільки лапароскопічних операцій щомісяця роблять 300- 350.

У день моєї бесіди з хірургами Олег Степаненко, зокрема, кілька годин не виходив із операційної, рятуючи тяжкохворих.  Зізнаюся, що  я  витримала недовго: до перших крапель крові на простирадлі оперованого чоловіка, а Олег Віталійович із колегами  впевнено і спокійно робив свою справу. Опісля ж  жодного слова про професійні труднощі, про напругу буднів, про втому. Говорили з ним про відповідальність медиків за життя і здоров»я пацієнтів, про запровадження сучасних технологій, про технічне оснащення відділення, про «золоті стандарти» хірургії. І, як не печально констатувати, - про необ’єктивність журналістів, про часто несправедливу оцінку їх місії та зусиль в ім’я порятунку людей.

- Морально й фізично втомилися з Олегом тільки раз, коли робили з ним першу лапароскопічні операцію, - розповість Анатолій Ластовець. – «Швидка» привезла 17- річну чернігівку з приступом жовчока»яної хвороби. Пацієнтка погодилась на лапароскопічну холецистектомію. Думав, що більше – ніяких нововведень. Та, побачивши наступного дня усміхнену дівчину  на ногах, зрозумів, що час випереджує обережність і сумніви лікарів. Вже понад трьом тисячам пацієнтів повернуто радість і якість життя, і від мого критичного ставлення до лапароскопії давно й сліду не залишилося.

НОВІТНІ ТЕХНЛОГІЇ::ШВИДКО І БЕЗ БОЛЮ

Загалом хірурги міської лікарні № 3 роблять за допомогою лапароскопічного обладнання десь 60 відсотків операцій: холецистектомію, апендиктомію, видалення гриж. До слова, в закладі проводиться широкий спектр і гінекологічних операцій.

 У два голоси Анатолій Ластовець і Олег Степаненко в два голоси розповідатимуть про переваги лапароскопії.   Не медикові складніше осягнути всі тонкощі новітніх технологій. Та, передусім, зрозуміла, що відеолапароскопічні операції мають великі плюси порівняно з традиційними відкритими оперативними втручаннями.

 По - перше, мінімальна психологічна травма. Погодьтеся, що сміливців серед нас, пацієнтів, небагато: перед операціями таки страшнувато, хочеться, щоб не відрізали чогось зайвого, не забули в животі бинтів (хто не читав журналістських «ужастиків» про подібне?) і якомога швидше виписатися зі стаціонару додому…

По - друге, мінімальний термін перебування хворого на лікарняному ліжку. Скажімо, при виділенні жовчного міхура замість великого розтину (до 20 сантиметрів) робляться 3-4 невеликі надрізи (1,5 – 2 сантиметри). У них і заглиблюється спеціальний інструмент, а «фронт робіт» і свої дії хірург бачить на екрані. Тривалість операції десь 30 – 50 хвилин. Як результат – хворий вже першого ж дня встає, другого – самостійно ходить і їсть, а третього – виписується додому. За традиційних оперативних втручань він перебував би у стаціонарі 10 – 14 днів. Економія сил, часу й, правду кажучи, коштів. А ще великий плюс – мінімум післяопераційних ускладнень.

За словами Олега Степаненка, не кожного пацієнта, на жаль, можна прооперувати таким чином. Все залежить від стану здоров»я і стадії захворювання, від наявності протипоказань. Останнє слово при виборі методу й технології оперування - за хірургами. Отож довіряймо власне здоров»я професіоналам, котрі вже десятиліття йдуть в ногу з часом: швидко, безболісно й косметично ставлять пацієнтів на ноги.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити