Діабетикам Ніжина бракує інсуліну (Фото)

Хворі на діабет в Ніжині не можуть вчасно отримувати необхідні їм ін’єкції інсуліну. Про це представники ініціативної групи інсулінозалежних громадян повідомили минулого тижня членів виконкому міської ради.

Як стало відомо, основною причиною проблеми є недофінансування придбання стратегічних ліків за рахунок державних субвенцій. Якщо на початок цього року для придбання картриджів інсуліну була виділена сума 869,1 тис. грн., то зараз реальна потреба у фінансуванні складає 937,32 тис. грн.

Це означає, що кожний хворий отримує субвенції в розмірі 236 грн. на місяць замість необхідних 280 гривень. Крім того, щорічно кількість хворих на цукровий діабет в місті зростає приблизно на 25 чоловік.

Іншою виявленою проблемою у вчасному забезпеченні людей ліками є суто організаційна. Як виявилося, гроші державних субвенцій іноді знаходяться на рахунках до 2-3 тижнів, не потрапляючи за призначенням в строк тоді, коли хворі не можуть довго чекати.

Під час проведення виконкому міський голова Михайло Приходько закликав головного лікаря Володимира Левковського і ендокринолога міської лікарні Олександра Сидоренка навести порядок в означеному питанні. На думку мера, корінь проблеми полягає не лише у поганій фінансовій дисципліні, а й у неналежному прогнозуванні потреб в інсуліні і заниженні заявочної бази.

«Заявка на інсулін повинна формуватися з врахуванням прогнозу збільшення кількості хворих на діабет. На цьому не можна економити в той час, коли в лікарні досі немає лічильників тепла і гарячої води. В першу чергу інсулін, а заплановані ремонти почекають. Якщо не наведете порядку, відстороню обох від роботи», - був категоричним Михайло Приходько.

За словами представників ініціативної групи громадян, нестача картриджів інсуліну в Ніжині може виникнути також у серпні і в грудні, хоча в цілому по Україні такої гострої проблеми не існує.

Голова ініціативної групи Лариса Ткаченко:

«У мене син-діабетик і ми недоотримуємо інсулін. Коли ми написали з цього приводу скаргу, головний лікар назвав це наклепом. Ось тому ми і прийшли. Коли ми черговий раз приходимо і грошей немає, лікар-ендокринолог каже: «Не подобається на імпортному інсуліні – переведу на український».

А як ми можемо перейти на український, коли син вже 16 років на одному інсуліні? Переведи його на інший – він через три місяці помре. І лікарі про це знають. При тому, що український інсулін коштує всього на 10 гривень дешевше.

А той, що ми використовуємо, не додають щомісяця по 1-2 картриджі. У нас пенсія 800 грн., а тести для визначення глюкози в крові коштують 340 грн. на місяць, бо діабет – це непередбачувана хвороба. Місяць закінчується, а я і досі без інсуліну».

Увеличить

Увеличить

Увеличить