Останнє оновлення: 13:32 четвер, 12 червня
Щось тут нечисто
Ви знаходитесь: Економіка / Регіон / У Ставиському – «чудасія в полі». «Чернігівщина» допомагає розібратися
У Ставиському – «чудасія в полі». «Чернігівщина» допомагає розібратися

У Ставиському – «чудасія в полі». «Чернігівщина» допомагає розібратися

Жителі села Ставиське Козелецького району – пайовики сільгосптовариства, – звернулися до «Чернігівщини» з розповіддю про «темні справи».

У них (справ) є дві риси – і обидві, на жаль, характерні для українського сьогодення. Перша полягає в тому, що селяни начебто не можуть отримати ні свого майна, ні «за майно». Друга – звернення у відчаї до газет.

Тим часом до декого з селян приходять «гості» з переконливим проханням «не висовуватись». О третій ночі. Молоді, вчотирьох, неслов’янської зовнішності. Що за «фокуси» у стилі непевних дев’яностих?! Під листом до «Чернігівщини», адресованим також районному прокуророві, головам РДА і райради, депутатові облради Надії Миклухо-Маклай, стоять чверть сотні підписів селян. Це ж скільки роботи згаданій вище «таємній бригаді»! Тиждень не спатимуть, шастаючи з «проханнями» по домівках підписантів?

Були, та «загули»?

Вулицями села прокопані траншеї. Похмурими прохолодними днями у Ставиському «зріє» довгоочікуване тепле свято – пуск. До села «потече» новенькими трубами «блакитне» пальне. Саме новими! Бо старі, заготовлені для прокладки газопроводу зо 20 років тому, пропали.

– Ось газ проводимо, то нам, можливо, було б дешевше. Скільки було труб, прокладених полем… – каже жителька села (майже ніхто з селян не представляється). – Ми писали вже звернення не раз. Хотілося б, щоб труби знайшлися, а людина, що їх поцупила, відповіла за те, що забрала чуже майно.

Довелося звернутися за коментарем щодо подій у селі до сільського голови Валерія Уса.

– Ось про водонапірну башту написано так, наче про нас. У сусідньому селі Блудше пару місяців тому таке ж сталося, – говорить він, відкривши 41-й номер «Чернігівщини».
– Зниклі труби ще за часів СРСР почали прокладати?
– Проект 1989 року. Три кілометри труби з боку села Патюти лежало на землі. Мала бути врізка в магістральний газопровід, стояв би газорозподільний пункт. Ще лежали у коморі мабуть кілометрів зо п’ять труб. І їх нема! А люди у мене запитують: «Де труби?». Вже й до СБУ повідомляли. А спілкуючись з людьми, я дізнався, що для робітників, які різали труби, навіть варили обід на тракторному стані.
– Доводиться купувати й будувати новий газопровід?
– Створений кооператив і за рахунок коштів, які вносять люди, закуплені труби і газ буде підводитися до будинків. А газопровід будемо тягнути з Козельця, кілометрів десять. На це виділено в цьому році 7,4 мільйона державних грошей.
– З іншого місця і втричі далі?
– Якби там хоч труба лежала, це б було незакінчене будівництво. Ми б пішли звідти і не платили за труби. Або інакше: для людей зараз підвід до хати коштує близько шести тисяч, а продали б ті труби – було б зрештою дешевше.

«Чудасія в полі»

Та найбільше турбує селян доля їх земельних і майнових паїв з колишнього колгоспу ім. Ілліча. Їх орендувало 2001 року приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Ставиське», яке очолює Михайло Олексійович Михед – родом з Блудшого. Втім, зараз діє не ПОСП, а його правонаступник – ПП «Агрофірма «Ставиське».

– Ми звернення писали куди слід, та ніхто нам не допомагав. Казали, що порушень немає. Начебто це ми неправду пишемо, – каже пайовик – жителька Стависького.
– Листи приходять про те, що він правий, а ми ще й виявляємося винуватими, – додає друга жінка.
– Я два роки не отримувала зерна: минулого року і ось цей вже закінчується, – пояснює перша.
– З 2001 року щось отримували за пай?
– Давали по три центнери зерна.
– Скільки землі у кожного пайовика?
– 4,12 гектара. Було. Зменшено до 3,72 гектара. Чому так сталося, не знаємо.
– А збори пайовиків були?
– Ніхто – нічого. Ось тільки обурені люди на сход села збиралися, запрошували і голову ПОСПу, кричали… Збори пайовиків вони ж, ПОСП повинен проводити. Наш сход, чоловік 70, мовляв, неправомочний. А у них контора зійшлася і вирішили. Ніколи оголошення не дають, нічого не роблять, щоб ми приходили.

Селяни під час зустрічі з кореспондентом також наперебій розповідали про випадок, коли у голови ПОСПу з’явився «чорний список» – до нього потрапила копія одного з колективних звернень селян. Тож хто підписався, не отримає, наприклад, трактора для оранки.

– Тепер інші до нас приїхали паї купувати. Земельний пай беруть в оренду, а частку майна – купують. Так пан Михед – до голови сільради з претензіями, що це він скуповує. А нам що? Хто більше платить, обіцяє зерно давати, тому будемо здавати паї.
– Це не те, що нам голова ПОСПу не подобається. Хай працює хоч цей, хоч інший – нам все одно. Ось тільки він не розуміє людей і не розраховується. Це саме болюче питання.
– Про нас можна написати: «Чудасія в полі». У Якубовича «Поле чудес», а тут – навпаки. Ми просимо, щоб нам допомогли і трохи навели порядок.

Коректор – сила?

– Правду селяни пишуть. Майна з території ПОСПу – практично «нуль», – підтвердив сільський голова. – Зараз Михайло Михед начебто почав частково скуповувати права на майно. Але ані зборів пайовиків, ні уповноважена особа не переобиралася. Сараї, ферму в Блудшому – розвезли, рознесли. А на тракторному стані було скільки техніки! Залишилися, може, кілька тракторів і пара машин. Договір з ПОСП про оренду майна 19 квітня 2001 року укладався на десять років. Навесні він закінчився, а користування майном продовжується. І з землею ще проблема: люди звертаються до мене, приносять договір оренди землі, який теж закінчився. А вони, в агрофірмі, позамальовували числа коректором і користуються далі.
– Це ж підробка?
– Люди мабуть просто не розуміють цього. Нам дають відписки, що проводилася перевірка, тож виникає запитання: куди дивилися перевіряючі?
– Зборів не було всі десять років?
– Так. Втім, може у них якось реєструється, що збори проводили.
– Після закінчення договору, майновий комплекс треба повернути пайовикам?
– Якщо договори не переоформляють, так. Або, інакше, його треба було викупити у пайовиків. Він начебто почав викуповувати. Забирає сертифікати, платить людям якийсь відсоток. Але ж не всім, а 20-30 чоловікам. Мені, з одного боку, незручно, бо Михайло Михед мені – кум. А селяни йдуть до мене: «Чому він не платить?» Що я можу сказати? Водночас є заборгованість перед пенсійним фондом, сільською радою – райдержадміністрація цього питання мабуть не ставить. Знаю, що будуть неприємності через розголос, але ж терпець уже урвався.
– Що далі?
– Зараз є бажаючі придбати те майно. Але виходить так, що нема чого викуповувати. Люди принесли сертифікати, треба йти оформлювати право приватної власності. Однак збори не проводяться. А селяни готові тут працювати. Зараз Михед розорює лише кількасот гектарів. З людьми цього року, коли його стали «ворушити», трохи розрахувався. Начебто подання пішло до прокуратури, тож будуть скоро сільську раду «трусити»…

«Це ж несерйозно…»

Михайло Олексійович Михед закиди на свою адресу очікувано спростував.

– Щодо труб – не знаю, хто там причетний. Кажуть, і до прокуратури писали. Це давно було. 2000-й рік був, чи який, коли п’ять «Камазів» тих труб відвезли. Так хіба ж я за ними дивитися буду? Це ж несерйозно, – відповів він телефоном. – У нас раніше було ПОСП, а тепер – ПП, реорганізовано у 2005 році. Це одне і те ж. Усі роки оренду я видавав і платив. Минулого року посуха була, так цього року видаю за два роки. Ось кукурудзу будемо молотити – буду видавати. Плату за паї люди забирали свинями, гноєм, сіном, послугами. Цілу зиму возили гній людям по городах. Договір? Я за кермом, не можу зосередитися. Майно я вже цього року на 70% викупив.

А це – серйозно

Більш продуктивною вийшла розмова із заступником директора – Тамарою Василівною Михед. Вона кілька разів заявила, що за відсутністю доказів нема чого писати і саме так редакція має відповісти читачам. Інакше, каже, «не буду зупинятися».

– Там жодного слова правди немає. Ці люди підписувалися під іншим, а копія аркуша з підписами прикладена до іншого листа. Крім того, 25 осіб – це не показник проти п’ятисот. Просто одній людині директор неугодний – Василю Мойсієнку. Збори проводяться щороку. Майно викуплене і гроші людям роздані. Зерно видане за два роки. Відомість у коморі лежить. Хто не прийшов отримувати, ті й підписали, а по дворам, звісно, ніхто не розвозив. Я дружина голови. Якби мене не було 12 років біля нього, його б уже «з’їли».
– Чому договори коректором виправлені?
– Я цим особисто займалася. Там написано «Виправленому вірити» і стоїть печатка. Договори зареєстровані у встановленому порядку.
– Шифером з навісу на тракторному стані накритий магазин?
– Я приватний підприємець, займаюся магазинами. Шифер з навісу можна в коморі порахувати, а плити з силосної ями – у кошарі.
– Люди кажуть, зарплату в Агрофірмі видають товарами з магазинів?
– Але ж людей це влаштовує. А візьміть відомість у бухгалтерії – там за гроші чи за товари підписи?


Збільшити

Колективне звернення


Збільшити

Тракторний стан


Збільшити

Тракторний стан


Збільшити

Тракторний стан


Збільшити

Тракторний стан


Збільшити

Тракторний стан


Збільшити

Там же


Збільшити

Генплан


Збільшити

Договір від 2001 року

Коментарі (1)

михайло | 2012-10-01 14:15

!!!!!!!!!!!!!!!!
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Чернігів: від газет до цифри

SVOBODA.FM