Про вибір, політику та тепло (фото)

Чернігів вміє дивувати. Причому не тільки своєю архітектурою чи історією. Як влучно висловився один із моїх знайомих львів‘ян: «чернігівці і досі живуть неначе при комунізмі, причому у хорошому розумінні цього слова».

Той самий знайомий, щоразу перебуваючі у місті над Десною, щиро захоплюється нашими житлово-комунальним реаліями: «Ви живете, немов у Христа за пазухою, бо не знаєте, що таке перебої з теплом чи гарячою водою взимку».

Ну, звісно, не все в нас так ідеально. Але... Ось львів‘яни мають великі проблеми не те щоб з гарячою, а й взагалі з будь-якою водою, бо її їм подають буквально погодинно. У багатьох районах Харкова, Донецька існують серйозні перебої із теплопостачанням. Знаю, про що кажу, адже кілька років тому сама, коли жила у Харкові, щоразу із острахом чекала зими – бо від холоду навіть рама вікна вкривалася кригою. Тож Чернігову мабуть-таки дійсно пощастило з теплом. Але чи буде в нас так завжди? Бо нині місто стоїть перед доволі непростим вибором: який в модернізації ТЕЦ обрати шлях.

Адже перспективи у цього важливого для життя Чернігова об’єкта поки що доволі туманні. І потребують термінового вирішення. Є навіть розроблена та затверджена виконкомом Чернігівської міської ради стратегічна програма модернізації підприємства на 10 років. Цей документ передбачає будівництво нового енергоблоку з використанням сучасної технології спалювання вугілля та торфу. Але хто її буде виконувати? Фірма-орендар, місто чи держава?

Телевізор у якості імпульсу

Ці думки мені навіяла одна передача, яку нещодавно транслювали по міському телебаченню. Суть її в наступному: керівник фірми-орендаря чернігівської ТЕЦ ТОВ «Технова» Олександр Корчинський розповідав про минуле та майбутнє підприємства, рапортував як нині йдуть справи у теплоенергетиків. Відомо, що чернігівська ТЕЦ перебуває у довгостроковій оренді «Технови» з 2000-го по 2015-й роки. Наша ТЕЦ входить до загальної енергетичної системи України. З 2008 року працює на вугіллі, опалює понад 600 будинків Чернігова площею 1,7 мільйона квадратних метрів, 29 дитячих садочків, 21 школу, 47 лікувальних закладів, а також промислові підприємства. Це більше 1200 споживачів-юридичних осіб та близько 35 тисяч угод із фізичними особами. Тобто забезпечує теплом практично півміста.

Слухаючи Олександра Корчинського, розумієш, начебто все в нас гаразд. Фірма всі свої інвестиційні зобов‘язання перед містом вже виконала. Ліміти на газ у підприємства є, заборгованості перед робітниками нема, а обладнання вчасно ремонтується. Хоча є в цій діжці меду і своя ложка дьогтю: вік та ресурс тецівського обладнання. Наприклад, за словами Олександра Корчинського, пиловугільний котел був випущений ще в 1961-му році! А «наймолодший» газовий котел – 1974-го року народження. Однак за надійність цього та іншого приладдя керівник ручається: «Наше підприємство щороку вкладає величезні кошти у модернізацію та ремонт обладнання, і це дозволило суттєво подовжити його ресурс». Зокрема торік за інвестиційною програмою в обладнання Чернігівської ТЕЦ було вкладено 70 мільйонів гривень.

10 років відстрочки

Ці всі заходи дозволили ще років на 10 подовжити ресурс обладання. І «Технова» гарантує якісне теплопостачання протягом цього періоду. Але ось тут починається цікава математика. Договір «Технови» закінчується вже через пару років, з теплом перебоїв не буде ну десь ще кілька років, обладнання поки що працює нормально, тож, в принципі, енергетики можуть, як-то кажуть, почивати на лаврах, нічого додатково не вкладаючи. Та по закінченню цього періоду ми дуже скоро відчуємо вельми прохолодне ставлення наших батарей, але тоді буде запізно щось робити. Тому перед міською владою постає історичний виклик: щоб в оселях чернігівців було тепло і через 20-30 років — вже сьогодні терміново потрібно вирішувати якою буде чернігівська ТЕЦ у майбутньому.

Крім того, великі проблеми обіцяє у майбутньому і екологічне законодавство. Починаючи з 2016 року, штрафи за шкідливі викиди в атмосферу зростуть настільки, що фактично унеможливлять роботу Чернігівської ТЕЦ у тому вигляді, який вона має нині. А для встановлення сучасних фільтрів потрібні багатомільйонні капіталовкладення, що дорівнюють половині вартості ТЕЦ. Доцільніше вже буде просто побудувати нову ! Порахуйте, якщо нині підприємство щорічно сплачує 10 мільйонів гривень екологічного податку, то з вже з 2016-го року може постати питання закриття ТЕЦ у зв‘язку з невідповідністю обсягів атмосферних викидів європейським еко-нормам.

Сесія у якості лакмусового папірця

26-го червня відбудеться чергова сесія Чернігівської міської ради. Питання перспективи модернізаці ТЕЦ на порядку денному. Звісно, воно буде політизуватися. І буде використовуватись багатьма політичними силами у якості політаргументу. Адже скоро в Україні вибори. Але чи варто жартувати із такими серйозними речами? Поки інші бавляться — Чернігів може опинитися без одного з містоутворюючих підприємств та без суттєвого джерела наповнення місцевого бюджету. місту потрібен робочий проект розвитку ТЕЦ, і врешті-решт тепло: дешеве та стабільне. І не на кілька років.

Тож депутати міської ради мають переконати «Технову» взяти на себе нові інвестиційні зобов‘язання для того, щоб вже у найближче десятиліття чернігівська ТЕЦ перетворилася на сучасне енергогенеруюче підприємство, яке працюватиме відповідно до європейських норм екологічного законодавства. Відтак, Чернігову потрібне конструктивне державно-приватне партнерство в теплоенергетичній сфері. А від чесних партнерських відносин міської ради із орендарем ТЕЦ в майбутньому виграють усі чернігівці.

Фото Віктора Кошмала

Збільшити

Збільшити

Перекидач вагонів

Збільшити

"Тепляк" для зігріву вагонів з вугіллям узимку