Чернігівські прототипи у творчості Великого Кобзаря

Презентація електронної версії пересувної виставки “Чернігівські дороги Кобзаря” відбулась 5 березня в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського.

Виставка складалась з 16 планшетів з інформацією про перебування Тараса Шевченка у населених пунктах нашої області в її сучасних адміністративних межах.

Три подорожі Тарас Григорович здійснив Чернігівщиною. Саме з нашим краєм пов’язане його повернення в Україну 1843 року, коли на запрошення Г.С. Тарновського він відвідав Качанівку, і куди привіз свою знамениту картину “Катерина”.

На Чернігівській землі Тарас Шевченко плідно працював як поет і художник, зустрів вірних та щирих друзів, палких шанувальників його таланту. Великого Кобзаря гостинно приймали представники ліберального дворянства, які переймалися долею митця, суттєво допомагали поетові подолати життєві труднощі. На Чернігівщині він черпав натхнення в багатющій і славній історії, мальовничих краєвидах, жіночій чарівності. Тут він знайшов прототипів багатьох героїв своїх майбутніх творів.

Пам’ять про перебування Кобзаря й досі жива в містах та містечках, селищах та селах нашого краю. В малюнках і світлинах, описах і підписах відтворена чернігівська Шевченкіана.

Окремий планшет присвячений Чернігівському історичному музею імені В.В. Тарновського, у зібранні якого: два автографа Т.Г. Шевченка – в альбомі “Качанівка” та на “Кобзарі”, подарованому художнику Григорію Честахівському, барельєф з хреста на Чернечій горі, відлитий 1883 р. за проектом та коштом Василя Тарновського, автопортрет Шевченка, перемальований Пантелеймоном Кулішем.

Виставка створена на основі путівника “Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина” і має на меті впродовж цього ювілейного року відвідати ті містини, де гостював або бував Тарас Григорович і, таким чином, розширити коло шанувальників Тарасового Слова.

Майже все своє життя Тарас Григорович Шевченко перебував далеко від рідної землі, але завжди відчував себе її невід’ємною часткою.

В листі до брата він писав з Петербурга: “… а все-таки лучше, коли получиш, прочитаєш хоч слово рідне. Серце ніби засміється, коли знаєш, що там діється…”