Микола Звєрєв - лауреат у «Саду божественних пісень»

Депутат Чернігівської обласної ради Микола Звєрєв став лауреатом Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень».

Шок! Істеричний сміх. Тихенько курю! Або я здурів, або…

Я не докумекаю, як людина, що в дитинстві писала вірші (і навіть українською мовою) і слідкувала за літературним процесом Чернігівщини.

До того ж 20 останніх років бачив Миколу Звєрєва, як розумного і енергійного політика!

Нічого не можу зрозуміти.

Ну, ще б премія українського Че Гевари чи борця проти корупції , застою і чиновницької сваволі? Або - за рівні права громади і депутатів?

Тоді я міг би осягнути це присвоєння своїм курячим мозком. А так – не можу і квит!

Ні, тут без пляшки не розберешся. Наливаю валеріанки , випиваю і починаю уважніше читати. Хочу зрозуміти, як казала Му-му в анекдоті: «Герасим, ЗА ЧТО?»

« 9. Голова-засновник Благодійного фонду наукових досліджень історичного середовища «ФоНДІС», депутат Чернігівської обласної ради Микола Звєрєв – за значну меценатську діяльність, зокрема підтримку літературно-мистецьких проектів радіо «Новий Чернігів».

Ну, тепер зрозуміло: меценат Звєрєв «значно по-меценатському» підтримав літературно-мистецькі проекти Сергія Дзюби на радіо «Новий Чернігів», і той не залишився в боргу.

Може й собі попросити у Звєрева «бабки» на видання своїх українських віршів, написаних у шухляду іще до здобуття Україною незалежності?

А де він працює, що став меценатом?

Наливаю ще, 20 капель валеріанки і - мерщій в Інтернет. Ага ! Є!

Читаю сайт Чернігівської обласної ради. Місце роботи « м.Київ, помічник-консультант народного депутата України». Ну да, канєшно, там, у Раді, всі меценати працюють і засновники фондів.

Читаю інформацію далі:

« Цю відзнаку у 2005 році заснували Волинське товариство «Світязь» і Чернігівський інтелектуальний центр за сприяння Національної спілки письменників України, Інституту літератури імені Тараса Шевченка Національної Академії Наук України та міжнародних громадських організацій…

Цього року надійшло понад двісті подань і пропозицій з усіх регіонів України та закордону. Зокрема, кандидатури Рауля Чілачави та Іманта Аузіня на здобуття премії висунула міжнародна громадська організація «Чернігівський інтелектуальний центр», яка нині об’єднує 48 українських і зарубіжних письменників, журналістів та науковців (керівник – Сергій Дзюба).»

Я так і знав! Це Сергій Дзюба висунув Звєрєва! От Дзюба молодець! Всіх заткнув за пояс! І Національну спілку письменників, і Інститут літератури імені Тараса Шевченка Національної Академії Наук тощо! Інститут – за пояс! Жулинського раз  - і взув!

Хай живе Сергій Дзюба, який крутить академіками і поважними письменниками , як циган сонцем, використовуючи їх марнославство!

Почитав список ще восьми цьогорічних лауреатів. Достойні люди! Язик не повернеться щось сказати проти Голобородька чи Чілави. Але ж під шумок академіки «захавали» і Звєрєва за підтримку Дзюби! Вищий пілотаж!

Ні, Сергію нема рівних в Україні за умілою навкололітературною діяльністю! Він український літературний геній домовляння, просування і маніпулювання!

Ось вип’ю ще 20 капель заспокійливого, щоб ейфорія гордощів за земляка пройшла, і на тверезу голову почну писати представлення Сергія Дзюби на Шевченківську премію України «За навкололітературну діяльність».

Хто там у нас голова Національної премії України імені Тараса Шевченка ! І він одержить Міжнародну літературну премію імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень». А заодно і всі члени журі. І глава адміністрації Президента, щоб не відвертівся і подав на підпис Указ.

На знімку лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» Микола Звєрєв