Виставка Холостенка. Анонс (фото)

Виставка, приурочена 35-им роковинам пам’яті Миколи В’ячеславовича Холостенка, відкриється 20 лютого о 12.00 у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (у Борисоглібському соборі, на Валу).

В експозиції представлені фотографії, документи, рукописи та матеріали, що відображають творче життя та професійні здобутки визначного дослідника сакральних пам’яток України.

Микола В’ячеславович Холостенко — відомий український дослідник, архітектор і реставратор давньоруських пам’яток архітектури Києва, Чернігова, Путивля, Новгород-Сіверського.

Важливі дослідження Миколи Холостенка в галузі давньоруської будівельної технології та композиційних особливостей дозволили йому реконструювати не лише первісний вигляд пам’яток, але і відкрити окремі елементи їх інтер’єрів. Особливе значення мають його дослідження у 40-х—60-х роках XX ст. у Чернігові:

- зробив реконструкцію дво- та однокамерного теремів XI-XII ст. та знайшов один із скарбів срібних прикрас доби Київської Русі;

- уточнив дату будівництва Іллінської церкви;

- провів дослідження архітектурних особливостей і технологію будівництва П’ятницької церкви та Успенського собору;

- проводив дослідження (1966—1969 рр.) Спасо-Преображенського собору.

Але, мабуть, найважливішим доробком Миколи В’ячеславовича став проект реконструкції Борисоглібського собору (1120–1123 рр.) — князівської усипальні роду Давидовичів. Пам’ятка зазнала значних руйнувань у роки Другої світової війни.

І тому в 1952—58 рр. саме за проектом Холостенка Борисоглібський собор було відновлено у гаданому первісному вигляді.

Дослідження Миколи В’ячеславовича користуються великим авторитетом серед вітчизняних і закордонних істориків давньоруської культури.

Він був людиною величезного творчого потенціалу і дивовижної працездатності.

Довідка

Народився майбутній архітектор 7 грудня 1902 року в польському місті Лодзь у родині художника.

Переїхавши разом з родиною до Бердичева, Микола В’ячеславович з 1913 по 1919 роки навчався у Бердичівській чоловічій гімназії. Отримавши атестат, працював завідувачем та вчителем сільської школи, потім викладав малювання та креслення в Бердичівській школі № 2.

У 1922 році вступив до Київського архітектурного інституту (пізніше реорганізований у Київський художній інститут). Його викладачами були професори, видатні київські зодчі, талановиті художники, які складали ядро (тоді потужної) київської архітектурної школи — І. В. Моргілевський, В. Н. Риков, В. Г. Кричевський, О.М. Вербицький, П. Ф. Альошин.

Ще студентом Холостенко звертається до естетики конструктивізму в архітектурі. Він є один із організаторів Першої Всесоюзної конференції об’єднання сучасних архітекторів, що відбулася 1928 року в Москві. Того ж року Холостенко спільно з архітекторами Каракісом, Гречиною, Юрченком, Малоземовим, Штейнбергом, Соколовим, Котовським та іншими засновують Товариство сучасних архітекторів України, яке об’єднало молодих архітекторів і частину студентства.

Захистивши в інституті диплом з відзнакою, у 1929 році Микола В’ячеславович направлений до Київської філії проектного бюро НКВС, де обійняв посаду завідувача архітектурною секцією. Через рік він перейшов до Київського будівельного інституту, де працював штатним доцентом. Згодом Холостенко перевівся до Київського художнього інституту на посади доцента і декана архітектурного факультету за сумісництвом. У цей період реалізовуються його перші проекти житлових будинків по вул. Енгельса (нині вул. Лютеранська) і вул. Челюскінців (нині вул. Костельна) та кінотеатрів для Укртелефільму в Києві.

Також він бере участь у грандіозному харківському конкурсі 1930—1933 років на проект Українського державного театру масових музичних дійств, що був значним явищем всесвітньої архітектури. Тоді, за проект Миколи В’ячеславовича журі надало І-у категорію. У 1932—1933 роках Холостенко працює старшим архітектором у Київській філії Держбудпроекту. Брав участь і преміювався на Всеукраїнських, Всесоюзних та Міжнародних конкурсах.

З 1934 року Холостенко керує проектною майстернею Київської міськради. Саме ця майстерня була основою, з якої згодом виріс нинішній інститут Київпроект.

З 1938 року Микола Холостенко займається дослідженням історії і пам’яток української архітектури ХVІІ—ХVІІІ ст. У результаті його експедицій Україною з’явилось понад 15 публікацій та досліджень.

Свою практичну і дослідницьку діяльність він суміщав з роботою в Художній раді при президії Київміськради та у редакціях журналів — «Современная архитектура», «Советский архитектор», «Социалистический Киев».

З початком Вітчизняної війни Холостенко, як не військовозобов’язаний за станом здоров’я, залишився в окупованому Києві. Він був вимушений забезпечувати родину випадковими заробітками і коштами з продажу власного майна. А в 1943 році його було відправлено до Німеччини, де в містечку Шальксмюле (Вестфалія) Микола В’ячеславович працював робітником на ковальсько-механічній фабриці.

Повернувшись до Києва у 1945 році, всю свою енергію та досвід Холостенко спрямував на відбудову української столиці. У 1953 році він був призначений Головним архітектором інституту Київпроект. Під його керівництвом і за безпосередньої участі розроблено низку проектів житлових і громадських споруд Києва.

Особливим етапом у професійній біографії Холостенка була його діяльність у Республіканських науково-реставраційних майстернях Міськбуду УРСР, де він працював у 1958—1961 роках Головним архітектором.

Микола В’ячеславович провів величезну роботу з вивчення, охорони та реставрації пам’яток архітектури Наддніпрянщини: Києва, Чернігова, Путивля, Новгород-Сіверського. Він реконструював початковий вигляд легендарних Десятинної та Кирилівської церков у Києві, чернігівських княжих теремів, простежив долю Києво-Печерської лаври до 70 років ХХ ст.

Брав участь у відтворенні П’ятницької церкви у Чернігові, Золотих воріт у Києві. Саме йому належить ідея і концептуально-проектна пропозиція щодо створення у Києві історико-археологічного парку-музею «Давній Київ», сутністю якого є поєднання в одному живому просторі історико-археологічного ландшафту «міста Володимира» і «міста Ярослава» з сучасним громадсько-культурним центром.

На жаль, Холостенко не отримав жодного державного звання. Він пішов з життя просто архітектором, але «Архітектором з великої літери».

Помер Миколи В’ячеславович 3 травня 1978 року. Похований на Міському кладовищі «Берківці».