Брати Артем і Максим розказали про бої на лижній базі у Чернігові

«Дякую, що живий». Так сказав хлопцям їх командир підрозділу, коли ті залишися живими після боїв на лижній базі у Чернігові. Саме там брати Артем та Максим воювали під час бойових дій на Чернігівщині у березні 2022 року.

До мобілізації Артем і Максим працювали у фармацевтичній компанії.

"Мене розбудила дружила і сказала, що розпочалася війна. Я спочатку не повірив. Але, виглянувши у вікно, я побачив стовп диму у районі аеродрому. Я набрав братові і сказав, що потрібно збиратися", — пригадує Артем.

Максима ж про початок повномасштабної війни сповістив кум із Грузії. Чоловік на стільки не повірив, що знову ліг спати. Але повторно його розбудили вже вибухи.

Брати вивезли родини з Чернігова. Відчуваючи свою потрібність у місті, через кілька днів повернулися. Планували займатися волонтерством або піти в ТрО. Прийшли до військкомату 26 лютого, а 28 числа потрапили в стрілецький батальйон оперативного командування «Північ». З 7 березня і до кінця місяця виконували бойові задачі на одній із найбільш гарячих точок оборони міста – лижній базі.

"Усе починалося з того, що там не було ні окопів, ні позицій. За дві доби ми намагалися це все викопати, щоб зайняти оборону. На другу добу почалися бойові дії", — згадує Максим.

"Коли ми з товаришем знаходилися на позиції, до нас впритул заїхало три «Тигри», які так само впритул нас обстрілювали. Один — з АГСу, інший — з кулемету 12,7 мм. Щільність вогню була така, що неможливо було підняти голову. Ми ледь звідти вийшли живими. До нас не мали змоги прийти на допомогу, — доповнює менший брат. — І перше, що сказав нам командир, коли ми повернулися з семигодинного наряду, було «Дякую, що ви живі». Це запам’яталося найбільше."

"Ми були там до 1 квітня, тоді нас вивели. За цей час пережили міномети, гради, авіаудари, штурми ледь не через день. Запам’яталося, коли нас взяли в кільце, а нас було чоловік 20 у підвалі, нас закидували гранатами. Але тоді до нас надійшла підмога і нас відбили", — розповідає Максим і пам’ятає, що ворог залишився без БТРа та танка.

Хлопці кажуть, що тримати позиції на лижній базі було вкрай важливим, адже, втративши їх, російські війська змогли б прямо зайти Чернігів. За оборону Чернігова брати нагороджені першими відомчими нагородами.

Розслаблятися не варто і зараз, впевнений старший брат Максим. Каже, ворог продовжує тримати у напрузі. У той же час українські захисники продовжують тренуватися, укріплювати позиції та бути завжди напоготові як фізично, так і морально.