Як дівчина-капітан рятувала від суїциду на мосту через Десну у 15-градусний мороз

17-го вересня на честь дня рятівника голова ДержНС Михайло Чечоткін відзначив лауреатів всеукраїнської акції "Герой-рятувальник року-2015".

У рамках акції було відзначено 10 осіб, 4 з яких – співробітники ДержНС. Історія кожного порятунку унікальна і неймовірно зворушлива, але всі герої схожі в тому, що самі героями себе не вважають і впевнені, що врятувати життя іншої людини "звичайна справа. А як можна інакше?!".

Серед 10 лауреатів - професійні рятувальники, військовослужбовець, дитина і підліток, а також дівчина, співробітник прес-служби ДержНС у Чернігівській області.

Ірина Щукіна, 31-річний капітан служби цивільної оборони, співробітник прес-служби ДержНС у Чернігівській області, 4 години провела на мосту в 15-градусний мороз, утримуючи дівчину від суїциду. Каже – найстрашніше було, коли почала розуміти, що якщо не втримає її, то їй доведеться жити з усвідомленням цього.

"Я виїхала разом з хлопцями на виклик. А коли побачила дівчину, яка намагалася покінчити з собою, стрибнувши з мосту, рішення ухвалила блискавично. Я взяла на себе відповідальність за її життя. Ми 4 години були на мосту. 2 години я її тримала на руках. У мене вже відмовляли руки. Так, я запропонувала їй покурити, бо людина була справді в жахливому стані. Вона готова була дійсно стрибнути. Мені довелося докласти всі свої сили. Я запитала, ти палиш? Вона, каже – так. Хлопці мені поповзом, потихеньку підтягнули сигарети, тому що коли вона бачила на мосту чоловічу стать, навіть наших рятувальників, вона кричала, я зараз стрибну. Сиділа вона під мостом, на решітці для навісних знаків, намагалася я до неї перелізти, але вона не дозволяла. Тримала її на руках через міст. Одна рука у неї була травмована, була ожеледь. 19 число, Хрещення, - розповіла Ірина про обставини події. -

Працюючи в структурі ДержНС, йдучи туди, я віддавала собі звіт у тому, що порятунок людського життя - це головне. Я в той момент ні про що не думала, рішення було прийнято блискавично, єдине, що я дивилася їй в очі, підтягуючи її поступово, і думала, а якщо я не витримаю, а якщо вона зірветься? Вона буде летіти вниз, а я буду на це дивитися? Як мені з цим жити? Звідки взялися сили, я не знаю, 15 градусів морозу... я 2 години пролежала на мосту, на снігу... я лежала, лежати було неможливо. Поступово я її витягла. 2 години я її тримала, 2 години ми намагалися піднятися, тому що за цей час вона вже не могла рухатися. Слава Богу, мені вдалося її витягнути, вона вагою набагато більше за мене. Вона говорила: "Кинь мене, інакше ми загинемо разом, впадемо разом. Кинь мене". На щастя, за той час, що ми з нею говорили, вона поміняла свою думку – вже не хотіла зводити рахунки з життям. З нею важко було знайти спільну мову, я не психолог, але навички спілкування допомогли, і я підняла її на міст, вона ще 2 рази намагалася зістрибнути, бачачи хлопців з оточення на мосту, але мені вдавалася схопити її за куртку".

Ірина зізналася, долею врятованої нею дівчини цікавилася, але не афішуючи це: "Вона жива-здорова, працює. Не офіційно цікавилася. Виховує доньку. Дай Бог, щоб у неї ніколи не було таких намірів. Цінніше життя у нас нічого немає".

Наглядає за врятованим з пожежі 28-річним хлопцем і офіцер Збройних сил з Чернігова Сергій Калетник. "Ходить, посміхається, здоровий. Не вітається, правда", - розповідає Сергій.

26 березня Сергій проходячи повз 9-поверховий будинок, помітив, що горить квартира на першому поверсі. Не чекаючи рятувальників, офіцер прийняв рішення пробиратися всередину через балкон: Думаю, так би діялав будь-яка людина, так повинна діяти будь-яка людина. Я коли туди ліз, не знав, що там тільки одна людина. Я взагалі не знав, чи є там хтось, там могли бути діти або ціла сім'я. Але це перевірити ж треба було, раптом хтось потребує допомоги", - розповідає Сергій.

Пробравшись через палаючий балкон, офіцер ЗСУ потрапив у квартиру і, почувши прохання про допомогу, допоміг хлопцю вибратися з палаючого приміщення та вивів його на вулицю. Але далі більше – Сергій повернувся до палаючої квартири і попросив сусідів принести відра з водою, таким чином ще й організувавши гасіння до прибуття пожежників.

Накладає свій відбиток на роботу рятувальників і війна на Сході. Олексій Шаруда, перший заступник начальника третього рятувального загону в Донецькій області, під час обстрілу Сартани 16 серпня 2015 року на своїй машині поїхав в зону обстрілу і вивіз із зруйнованого будинку поранених матір та дитину. "Забігши у будинок побачив поранену жінку та дитину, у дівчинки була відірвана нога. Не було часу чекати поки приїде швидка на своїй машині, і вивіз поранених. Весь час по дорозі розмовляв з дитиною, через 7-8 кілометрів передав їх швидкій і повернувся в Сартану. Рятувати людей - мій прямий обов'язок. Героєм себе не вважаю", - розповів Олексій.

Сергій Волошенко, командир відділення пожежно-рятувальної частини №32 м. Щастя, 29 січня 2015 р. запобіг масштабному вибуху на газовій заправці, який міг виникнути в результаті артобстрілу: "Був на посту. Мені здалося, що влучили в заправку... мені вдалося зв'язатися із заправкою, а там сказали, що є витік і може підірвати, пояснили, як знайти вентиль. Я його і перекрив. Коли діяв, не думав ні про що, крім того, що роблю правильно".

В один ряд з досвідченими рятувальниками та цілком сформованими особистостями сміливо можна поставити і дітей.

Так, 7-річний Сергій Лазько врятував свою 5-річну подружку від вірної загибелі. Дівчинка провалилася в колодязь. Діти разом гралися, ближче до вечора Сергій пішов проводжати 5-річну Міріам додому. По дорозі дівчинка впала в колодязь. Юний герой не розгубився і, схопивши дівчинку, спробував витягнути, але сил не вистачило. Сергійко 15 хвилин тримав дівчинку за руку і кликав на допомогу, поки на допомогу юному рятувальнику не прийшов дідусь, який і витягнув Міріам.

Це далеко не повний перелік тих людей, про яких варто говорити. Героїв серед нас набагато більше, ніж здається на перший погляд.