Попередивши насилля, зупинимо ВІЛ (фото)

У Чернігові відбулося засідання на тему: «Протидія насильству як профілактика розповсюдження ВІЛ» у рамках проекту «Проведення міжнародної кампанії 16 днів проти гендерного насильства в Україні».

Під час засідання присутні обговорювали наступні питання:

- Насильство, та його види

- Профілактика насильства в сім’ї

- Рівні права та можливості жінок та чоловіків

- Гендерна складова в наданні послуг

- Соціальні відмінності між чоловіками та жінками

- Гендерні стереотипи, що нині існують в суспільстві

- Гендерна складова в політиці протидії ВІЛ – інфекції

Директор Чернігівського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська Мережа ЛЖВ», Анжела Мойсієнко ознайомила присутніх із засадами та принципами компанії.

В Україні як і в багатьох країнах проводиться кампанія «16 днів проти гендерного насильства». У минулих роках громадські організації тільки складали план дій для координації своїх заходів і брали участі в різних проектах.

У цьому році на засіданні Гендерної стратегічної платформи (мережу жіночих і гендерних НУО в Україні) було вирішено: «Залучити відомих людей, більше організацій і структур різного спрямування для об'єднання зусиль».

На сайтах двох відомих проектів розміщена вся інформація і вивішені реєстраційні форми для бажаючих приєднається (http://gender.at.ua/news/2012-12-10-1047 http://www.vsirivni.com.ua/16.

Крім поширення інформації з сайтах координатор акумулює всю інформацію та проводить масмедійних заходи для загострення уваги до самої кампанії і темі насильства щодо жінок.

На сьогодні більше ніж 40 громадських організацій різних напрямків складають свої плани дій і будуть внесені в один єдиний план дій всіх заходів по всій Україні. У рамках цього проекту і виконується засідання прес-клубу «Протидія насильству як профілактика розповсюдження ВІЛ».

Чому гендерна складова є важливою у для людей у сфері протидії ВІЛ-інфекції на засіданні пояснювала Анжела Мойсеєнко.

- Тому, що вона ставить жінку і чоловіка, хлопчика та дівчинку, як особистості з ВІЛ-статусом чи без у центр життя. Тому, що охоплює як жінок/дівчат, так і чоловіків/хлопців з ВІЛ/статусом чи без, максимально використовуючи саме їхні людські ресурси, а не стереотипи, що роблять їх безхарактерними та безпомічними.

Тому, що цей підхід дозволяє врахувати відмінності між жінками та чоловіками, хлопчиками та дівчатками не залежно від статусу в суспільстві.

Так як у нашій державі тема поєднання гендерної проблематики та ВІЛ є мало дослідженою, то ми спробували підготувати матеріали для використання гендерних підходів у роботі ВІЛ-сервісних організацій, враховуючи світовий досвід та загальноприйняті аспекти розуміння проблеми у сучасних умовах розвитку суспільства.

Головне ж, те, що гендерна складова у сфері протидії ВІЛ/СНІДУ допомагає зрозуміти, що основним для гідного життя, як жінки так і чоловіка, як хлопчика так і дівчинки – є рівність в правах, рівність у можливостях, толерантність, взаємопідтримка, взаєморозуміння, взаємоповага та справедливість.

Що ж таке рівність і справедливість і в чому їхня відмінність у контексті політики попередження ВІЛ-інфекції?

- Справедливість відрізняється від рівності так як: «Рівність» частіше вживається для позначення «однаковості», а «справедливість» для позначення чесності.

«Рівність» фіксується на рівності статей, а «справедливість» на тім, що чоловіки та жінки, маючи різні проблеми й стикаючись з різними труднощами, можуть їх подолати не будучи дискримінованими за статевою ознакою статі.

«Справедливість» можна інтерпретувати: і як отримання гарантованого набору послуг; і як розподіл ресурсів, що ґрунтується на з’ясуванні саме рівних можливостей в отриманні зазначених ресурсів.

Наприклад: Жінка не отримала замісну підтримувальну терапію (ЗПТ), так як не мала на кого залишити дитину, тому, що чоловік вважає, що бути з дитиною це справа мами.

Жінка не має доступу до реабілітаційної програми, бо має дитину, а умови реабілітації не передбачають перебування жінок із дітьми.

Велика частина соціальних громадських чи медичних центрів допомоги ЛЖВ не мають дитячих кімнат і тато, який виховує дітей не може відвідувати лікаря чи групи самодомоги ЛЖВ так як працює, намагається займатися дітьми, але це не звична ситуація для чоловіків і йому важко визнати, що йому потрібна допомога.

Тож виходить, що різні інтерпретації справедливості й рішення про те, що є «справедливо» приносять різні наслідки для чоловіків та жінок.