У Чернігівській міськраді навіть таблички демократичні

Навіщо Чернігову нова українська Конституція та вищий навчальний заклід ледве не у кожному під‘їзді? Чи потрібна чернігівській владі здорова і освічена молодь та її думки й побажання? Хто вчить дітей справжньому життю?

Кореспондент «Високого Валу» проаналізував деякі гасла, що лунали на круглому столі у міськраді, де збирали «відбірних» студентів і викладачів.

У міськраді пообіді було незвично багато юних обличь. Вони (студенти вищих навчальних закладів, розташованих на території нашого міста, а також декілька їхніх викладачів) зібралися, щоб у невимушеній обстановці поговорити про «вплив Європейської демократії на інтелектуальний потенціал місцевого самоврядування».

Хозяйнували за круглим столом секретар Чернігівської міськради Олег Шеремет і начальник відділу сприяння дільності депутатів Людмила Скоробагатько.

Олег Семенович помітно поспішав, сподіваючись прискорити роботу столу. А коли зрозумів бесперспективність своїх намагань, то, вибачившись, покинув захід, зіславшись на заплановану важливу зустріч.

Сам захід здався відбувним для міськради, так би мовити «для галочки», але деякі його тези, висловлені учасниками обговорень, варті аналізу.

Вплив Європейської демократії на інтелектуальний потенціал місцевого самоврядування

Насамперед, назва. Скажіть, будь ласка, який вплив може здійснювати Європейська демократія на чернігівське самоврядування? Чернігівському самоврядуванню «по барабану» і Європа, і демократія – воно мовчки робить свою чорну справу.

А от тема «Вплив вседозволеності та безвідповідальності чернігівських чиновників на мешканців міста», здається, була б більш цікавою та актуальною.

Заявлена ж тема, ще до початку обговорень, явно говорила про те, що їх зміст довго буде триматися у пам‘яті студентів і швидко зітреться у представників влади.

Невже в Україні є люди, які щиро вірять в те, що зміни у Конституції або навіть написання її заново якимось чином вплинуть на ситуацію в країні? Невже комусь не зрозуміло, що проблема не в законах, а в їх дотриманні? Якщо цього не відбувається, то ніяка Конституція не допоможе, навіть якщо за останню обрати Біблію.

 - Суворість ваших законів пом‘яшується можливістю їхнього невиконання, - якнайкраще ілюструють ситуацію слова одного із видатних людей, до речі згадані Олегом Шереметом.

Нам необхідно підготувити висококваліфікованих спеціалістів!

А чому саме «нам» і чому саме «необхідно»? Висококваліковані спеціалісти потрібні всім і завжди, а не тільки тут і зараз. Ставлячи ж питання таким чином, виходить, що сиділи-сиділи, думали-думали і врешті-решт знайшли панацею:

 - Еврика! Нам потрібні висококваліфіковані спеціалісти! Терміново їх готуємо і всі проблеми вирішені.

А не спадало на думку, що підготувати може й підготуємо, а от хто дасть їм дорогу? Ось у чому питання. Хто поступиться своїм теплим ситим місцем задля якогось там спеціаліста? Та й чи мало зараз тих спеціалістів вештається містом у пошуках хоч якоїсь роботи?

Щоб говорити про якісну освіту, треба щоб освітні заклади хотіли, у першу чергу, дати цю саму освіту, а не стягнути будь-яким чином якомога більшу кількість грошей зі студента.

Якби освіта була на першому місці, то не було б у нас вищих навчальних закладів ледве не в кожному під‘їзді. І не давали б вони дипломи будь-яких університетів. І не тільки нашої країни.

Згадуються нещодавні слова міністра освіти Росії (в Україні ж ситуація абсолютно подібна) пана Фурсенка про те, що у Радянському Союзі було близько 200 вищих навчальних закладів. А зараз у Росії, разом із різнобарвними філіалами, більше 2000.

Не треба скорочувати кількість вищих навчальних закладів!

Про це висловився викладач Чернігівського філіалу Московського університету. Кому ж як не йому це говорити! Тому, хто одним із перших втратить роботу.

Впевнений, якщо подібні учбові заклади будуть закриті, у випускника школи буде більше шансів на якісну освіту.

Але тут вилізе на поверхню інша проблема - зростання суми хабарів у тих іститутах-університетах, що залишаться, оскільки кількість абітуріентів на місце зросте у рази і, відповідно, зросте у рази «вартість» вищої освіти.

 - Подібні заходи ми проводимо, щоб вас почути – слова пані Скоробагатько.

Невже не задля галочки, пані Людмило? Невже справді владі цікаві слова молоді? А якщо справді цікаві, то хотілося б прикладів (хоч декілька), коли думки та побажання молоді, висловлені на подібних круглих столах, були втілені владою в життя.

 - У Чернігові проводиться багато концертів, але що лишається після них? Чи готові ви цьому протистояти? Чи готові ви сказати «ні»?, - продовжує Людмила Іванівна.

Подібних питань не виникало б, якщо б влада не казала «так!» продажу алкоголю і тютюну неповнолітним (своєю бездіяльністю), сигаретним та пивним кіоскам на кожній зупинці, відсутності умов для здорового відпочинку молоді тощо.

А чи готові ви їх віддати? Чи можливо вас від них відірвати? Без бульдозера, трактора чи якої-небудь революції.

А звідки ж їм взятись? Спорт же не пивний намет чи тютюновий кіоск – на ньому грошей не заробиш. До того ж, перш за все, слід дати відповідь на запитання: «А чи потрібна нашій владі здорова спортивна молодь?».

Звісно ж ні, бо вона пиво бідонами купувати не буде й курити паровозами теж. Навіщо ж владі така молодь? Від такої молоді тільки зайві «дірки» у бюджеті.

 - За молоддю майбутнє. Слід залучати молодь до обговорень та громадських слухань! – говорить один зі студентів.

Студенти ще не знають, як відбуваються громадські слухання у Чернігові. Не знають, що на будь-які заперечення чи то пропозиції громадян на цих самих слуханнях влада не звертає жодної уваги, що рішення по слуханням-обговоренням вже давно у владних кабінеиах прийняті, ще задовго до їх проведення. А самі слухання проводяться, як і звітний круглий стіл. Для галочки. Щоб, у тому числі й документально, показати – думка народу вислухана і врахована.

Необхідно брати приклад із дорослих, у тому числі викладачів!

Без сумніву. Але в нашій ситуації, у більшості випадків, це наслідування приказки «з вовками жити, по вовчи вити».

Декому не подобається (і справедливо не подобається), що вже починаючи із дитячого садочка діти звикають до того, що все в житті вирішують хабарі – гроші у подарунок виховательці, золотий ланцюжок вчительці на «випускному» у четвертому (!) класі, відмінні оцінки не такій вже й розумній дівчинці, мама якої чи не щодня відвідує підсобку вчительки або товаришує із завучем чи директором.

Це обурює. Але, якщо подивитися з іншого боку, то вихователі (вчителі) неусвідомленно привчають дітей до сучасного життя, де без знайомств, хабарів та відкатів важко чогось досягти. Це жахливо, але це так.

«Як же демократично стоять таблички!»

Це вислів однієї з учасниць круглого столу, який чітко говорить про її розуміння теми обговорення, а також показує його вірогідну дієвість та ефективність у майбутньому.