Прилуцький ендшпіль: Беркут полетить?

Депутати Прилуцької міської ради ухвалили рішення про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради Володимира Папазова. Та незадовільна оцінка роботи другої особи прилуцького самоврядування аніскільки не збентежила першу, тобто міського голову Юрія Беркута.

За два неповних роки свого правління він набив руку на призупиненні неугодних йому і його поплічникам рішень міської ради. То ж знову сховався від проблеми за вето. Про нього Беркут заявив уже за пару днів після сесії, згодом надійшли фіційні папери головам депутатських фракцій.

Цього разу мер продемонстрував не тільки свою легендарну впертість, а й кричущу неповагу до міської ради. Про 35-у позачергову сесію, на якій за законом мало долатися вето, депутатський корпус дізнався менш ніж за добу до її початку.

Розрахунок був простий: подолати вето можна двома третинами загального складу ради, тобто 34 голосами. Тож чим менше депутатів з’явиться на сесію, тим кращим для Беркута і Папазова буде результат.

У хід пішли й інші секрети недолугої мерської тактики. 14 лютого у сесійній залі знаходилося лише 5 із 12 депутатів-соціалістів. Такого у дисциплінованій фракції СПУ ще не було. Коли ця думка прозвучала у сесійній залі, міський голова хутко вдався до виправдань.

Відсутність кількох депутатів він пояснив лікарняними. А щодо вчителя Любові Правосуд не знайшов нічого кращого, як послатися на її зайнятість на роботі. Мовляв, не може ж Любов Олександрівна постійно відпрошуватися з уроків. Цей аргумент поставив Беркута у смішне становище, вкотре показавши його повну правову безграмотність і необізнаність у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стаття 49 Закону передбачає, що на час сесій, а також для здійснення депутатських повноважень депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов’язків з відшкодуванням його середнього заробітку за основним місцем роботи. Ця ж стаття не читаного Беркутом Закону регламентує, що депутат зобов’язаний брати участь у роботі сесії ради.

Якщо на 34 сесії за відставку Папазова проголосували 28 депутатів, то цього разу вже більше – 31. На превеликий жаль, вето депутати не подолали. Однак при цьому продемонстрували свою рішучість і послідовність.

Голови чотирьох фракцій пропонували Володимиру Папазову, зваживши на волю депутатської більшості, зробити мужній крок і написати заяву про відставку. Та він до цих слів не прислухався.

Сесія зайшла в тупик. Після ініційованої депутатами перерви до сесійної зали більшість із них на знак протесту не повернулася. Відтак сесія розглянула тільки одне питання і залишилася незакритою. Керівники фракцій виступили з ініціативою проведення засідання Ради голів депутатських фракцій та комісій. Але ні до чого хорошого цей намір не призвів.

Діалогу з вини міського голови знову не вийшло. Беркут, захищаючи де-юре секретаря ради, а де-факто свого особистого секретаря Володимира Папазова, заявив, що разом з ним пройшов вибори і разом піде. Щоправда, куди й коли – не уточнив.

Робота міської ради паралізована. Депутати чекають від Юрія Беркута поміркованості.

Юрій Володимирович дуже любить розповідати про свою неусипну батьківську турботу про благо громади, і ось час істини настав – у мера з’явився реальний шанс це довести.

Для цього потрібно зовсім небагато: розблокувати роботу міської ради, почути думку депутатської більшості, не зловживати правом зупиняти дію рішень ради, приборкати своє хворобливе честолюбство і амбіції.

Ми стаємо свідками фіналу. Чесно кажучи, абсолютно байдуже, яким він буде для Беркута і його горе-команди. Прикро за громаду і її вибір. Хоча дуже ймовірно, що скоро вона знову скористається своїм правом обирати міського голови.

У назві даної статті використаний шаховий термін. Ендшпіль – це заключна стадія шахової партії. Усім відомо, що гра закінчується або ж нічиєю, або ж перемогою однієї зі сторін.

Шахи – логічна гра, що поєднує в собі елементи мистецтва, науки і спорту. Це одна із найдавніших на Землі ігор. Тривалий час вважалася грою королів і аристократів. Ну чи вам не політика й влада?

Ендшпіль, який вималювався у прилуцьких шахах, поки що обіцяє пат. Не обтяжуючи читача шаховою теорією, скажемо, що пат – це ситуація, коли неможливо зробити хід жодною з фігур і при цьому король не під шахом (нападом). З 19 століття означає нічию; в деяких системах правил - програш або виграш сторони, яка потрапила у таку ситуацію.

Мнимому королю Беркуту ніхто шах не оголошував, фігур з його команди ніхто не забирав, навіть ферзь Папазов і той з ним залишився. Але зробити хід ні королю, ні іншим фігурам неможливо. В залежності від обраної сторонами системи правил це можна розцінювати як виграш або поразку.

А що стосується прилуцького ендшпілю, то бездарна гра Беркута загрожує патом йому самому. Громада ж опиниться у програші. Хоча й не розпочинала цієї гри, а лише розставила фігури.

Найближчими днями відбудуться збори по утворенню ініціативної групи з питання проведення міського референдуму по достроковому припиненню повноважень міського голови Юрія Беркута.

Технологія досить проста. Зареєстрована ініціативна група уповноважується збирати підписи за проведення такого референдуму у кількості десяти відсотків від загального числа виборців Прилук. На сьогодні це трохи більше трьох тисяч. Потім міська рада призначає день проведення міського референдуму.

А далі – слово за городянами. Не помилимося, коли скажемо, що діючому меру дана «трьохходівка» загрожує матом (мається на увазі шаховим). Громада знову розставить фігури на шаховій дошці міського самоврядування. Дасть Бог, на свою користь.