На Ніжинщині відкрили пам’ятні знаки Герою України та воїнам-афганцям

6 грудня, до тридцятої річниці створення Збройних Сил України в с. Талалаївка відкрили пам’ятні знаки Герою України Віктору Орленку та воїнам-афганцям.Присутні вшанували пам’ять захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України хвилиною мовчання та поклали квіти до пам’ятних знаків.

Орленко Віктор Миколайович народився 8 березня 1961, с. Талалаївка, Ніжинського району пом. 3 червня 2015) — учасник Євромайдану. Герой України. Після закінчення Талалаївської середньої школи вступив до Щорського професійно-технічного училища, де здобув спеціальність «Помічник машиніста». У 1980—1983 роках проходив строкову службу у лавах Радянської Армії, брав участь у бойових діях в Афганістані. Після демобілізації мешкав у Києві. Працював машиністом тепловоза в локомотивному депо на станції Дарниця. З дружиною Галиною Анатоліївною виховували двох дітей: дочку та сина.

18 лютого 2014 року Віктор Миколайович із сином Олександром рушив на Майдан. У той вечір, під час розстрілів на Майдані, біля сина розірвалася граната. Віктор намагався допомогти синові, але снайпер вистрілив йому в голову. Згодом Олександр опам'ятався від важкого поранення, але Віктор потрапив до лікарні у вкрай важкому стані. З майдану Віктора доставили у реанімацію київського Інституту нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова НАМН України. В історії хвороби Віктора було написано: «Доставлений лікарями-волонтерами з Будинку профспілок». Випадковий чоловік, який їхав з ним у швидкій, каже, що Віктор був притомним і розповідав про дітей, роботу, Афганістан. Куля розлетілася на частини, тому дістати їх із мозку лікарі не змогли.

До 12 березня 2014 року Віктор перебував у комі, але оскільки необхідної для подальших досліджень апаратури в Україні не було (в голові залишалось багато уламків від кулі), то завдяки благодійникам був відправлений на реабілітацію до Німеччини в берлінську клініку «Шаріте». Згодом Віктор Миколайович прийшов до тями, зміг сидіти і говорити.

20 жовтня 2014 року Віктора привезли з Берліна до Києва, щоб продовжити реабілітацію на батьківщині. Родина хотіла покласти батька в приватну київську клініку, але там відмовили, пославшись на відсутність місць. За свідченням дочки Світлани, у одній з державних лікарень також не захотіли брати такого тяжкого пацієнта.

Віктора поклали до Київської міської клінічної лікарні № 1. Кілька тижнів його стан лишався задовільним. Однієї ночі несподівано підскочила температура і стався збій сердечного ритму. Вранці чоловіка перевели в реанімацію. Виявилося, що в нього спалах бактеріального менінгіту, стан суттєво погіршився. Більше року перебував у важкому стані в лікарні. Дочка та дружина весь час знаходились в лікарняній палаті з Віктором. 3 червня 2015 року серце Віктора Миколайовича зупинилось.