Малюка, який загубився, шукала практично вся міліція Чернігівщини

Справжню рятувальну операцію довелося провести в ніч з 10 на 11 червня співробітникам міліції Чернігівщини у Носівському районі області, організувавши пошуки зниклої дворічної дитини.

На годиннику було 10 хвилин на першу, коли до тамтешнього райвідділу внутрішніх справ на спецлінію «102» зателефонував 27-річний житель с. Червоні Партизани. Чоловік перебував у стані крайнього розпачу. Він повідомив, що кілька годин тому безслідно зник його дворічний син Максим.

Уточнення обставин зникнення малюка виявило наступну картину. Батьки дитини – Руслан та його ровесниця Алла – приїхали разом з Максимком до Русланової матері на станцію «Дослідна» Носівського району, де вона мешкає у пристанційному селищі. Поки батьки займалися господарчими справами, малюка розважала його тітка, 14-річна Русланова рідна сестра Ганна.

Десь під вечір, близько 17-ї години, дівчина вирішила, що маленького Максимка слід неодмінно покатати на велосипеді. Дорослі категорично забороняли їй так вчиняти і мали для того всі підстави: Ганна страждає на тяжку форму психічної хвороби, й хоч не становить жодної небезпеки для інших людей, однак нездатна чітко контролювати власні дії та навколишню обстановку. Це і зіграло вирішальну роль у розгортанні подальших подій.

Дівчина проігнорувала заборони, і в слушний момент все-таки поїхала кататися на велосипеді разом з дворічним племінником. Це сталося приблизно о 19-й годині. За деякий час Ганна повернулася сама. Спроби з’ясувати, куди подівся малюк, який ще й розмовляти практично не вміє, ні до чого не призвели.

Юна тітка розповідала нісенітниці, нібито їх з племінником перестріла якась бабця, запросила до себе і нагодувала борщем, а потім Максимко залишився у неї гратися. За кілька хвилин, забувши про цю оповідь, дівчина «викладала» наступну версію, ще більш фантастичну за попередню. Батьків та бабусю хлопчика охопив розпач. Мала дитина залишилася казна-де, у непроглядній темряві, вдягнена в самі лише футболку з майкою, шорти та капці! Ось тоді й пролунав нічний дзвінок до міліції з благанням про допомогу.

Працівники міліції розуміли, що зволікати не можна ані хвилини. Також вони усвідомлювали, що фактично нічого не знають про вірогідне місце перебування малюка. Попри багатослівність душевнохворої тітки, цінної інформації правоохоронці від неї не отримали. Розрахунок часу, впродовж якого була відсутня Ганна, також нічого не давав: велосипедом можна було як від’їхати на кілометр або два від Дослідної, так і виїхати за межі району – і встигнути повернутися!

Тому весь особовий склад місцевої міліції по команді керівника райвідділу старшого лейтенанта міліції Антона Шабельника був піднятий по тривозі, розпочалося прискіпливе прочісування місцевості. На додачу до нечисленної районної міліції, начальник УМВС в області Олександр Михайлик розпорядився негайно відрядити особовий склад суміжних районів (Козелецького, Ніжинського, Бобровицького), а також майже дві сотні працівників міліції з Чернігова.

Ще не починало сіріти, коли колона автобусів з найбільш фізично підготовленими та витривалими правоохоронцями – бійцями спеціальних підрозділів «Сокіл» та «Беркут», дислокованого в обласному центрі батальйону внутрішніх військ, працівниками патрульної служби та ДАІ — прибула у Носівський район. До пошукової операції активно долучилися співробітники МНС, працівники лісового господарства, місцеві мисливці, добровільні помічники міліції – члени громадських формувань з охорони правопорядку. Коло мерехтливих вогників електричних ліхтарів розійшлося від Дослідної, просуваючись в усіх напрямках.

Пошуки тривали до ранку, і кожен міліціонер повсякчас відчував щем у грудях: хоч би все було добре! Тільки б знайти Максимка живим!

Сонце вже зійшло, коли увагу одного з працівників міліції привернув здалеку шмат тканини, загублений кимсь у лісосмузі кілометрів за сім від станції Дослідної. Більш ретельний огляд його не залишив сумнівів: це був рушник, що його підкладали на багажник велосипеда, як везли дитину. Поїхавши з цим рушником, Ганна повернулася без нього.

Знахідку не чіпали. До неї негайно викликали інспектора-кінолога Ніжинського МВ УМВС лейтенанта міліції Олександр Литвина, також залученого до пошукової операції разом зі службовим собакою (фахівець саме прочісував іншу ділянку району). Кінолог у супроводі двох колег, начальника сектору ДІМ Носівського РВ УМВС майора міліції Дмитра Харенка та слідчого з того ж райвідділу лейтенанта міліції Євгена Войтка, направився по неушкодженому слідові запаху малюка. Пес упевнено тягнув уперед, не даючи міліцейській групі ані на хвильку стишити ходу. Так тривало зо два кілометри. Аж раптом похмуру тінь лісосмуги ніби залило сонцем: з-під одного з дерев на правоохоронців, що стрімко наближалися, дивився заплаканий хлопчик!

Нашвидкуруч оглянувши Максимка, його рятівники полегшено зітхнули. Малюк виявився не тільки живим, а, вочевидь, і практично здоровим. Щоправда, він мав немало подряпин (певне, від гілок) та був увесь покусаний комарами. Працівники міліції якнайшвидше відвезли малюка до батьків, а тоді, вже в їхньому супроводі, доправили до місцевої лікарні для ретельного обстеження. Згодом із Максимком доведеться чимало попрацювати ще й дитячому психологові.

Так завершилася історія маленького носівського «Мауглі». Завершилася щасливо – завдяки небайдужості, миттєвій реакції та професіоналізмові сотень працівників міліції Чернігівщини, які зробили все задля порятунку дитини.