Прокуратура окаржить рішення суду щодо невинуватості Вовка
Деснянським районним судом м. Чернігова 25.11.2016 визнано невинуватим та виправдано колишнього начальника юридичного відділу Чернігівської міськради Вовка П.І. за ст. 340 (незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій), ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України.
Посадовець обвинувачувався у тому, що у листопаді 2013 року з метою перешкоджання проведенню на «Красній Площі» м. Чернігова безстрокового мирного зібрання «Я обираю ЄС» підготував, підписав та подав до Чернігівського окружного адміністративного суду адміністративний позов, з вимогами, які обмежували права громадян на його проведення.
Унаслідок задоволення позовної заяви та винесення судом відповідного рішення 25.11.2013 було демонтовано намет та технічне (звукове) обладнання, належне одній з громадських організацій, що унеможливило проведення зазначеної акції.
Прокуратура області не погодилася з рішенням суду та готує на нього апеляційну скаргу, повідомляє прес-служба прокуратури області.
(1)
Глібов | 2016-11-27 17:10
Що нижчий перед вищим гнеться,
А більший меншого кусає та ще й б'є —
Затим що сила є...
Примір не довго б показати,
Та — цур йому! Нащо чіпать?..
А щоб кінці як-небудь поховать,
Я хочу байку розказати.
Улітку, саме серед дня,
Пустуючи, дурне Ягня
Само забилося до річки —
Напитися водички.
От чи пило, чи ні — глядить:
Аж суне Вовк — такий страшенний
Та здоровенний!
Та так прямісінько й біжить
До бідного Ягняти.
Ягняті нікуди тікати;
Стоїть, сердешне, та дрижить...
А Вовк, неначе комісар, кричить
(Він, щоб присікаться, знайшов причину):
— Нащо се ти, собачий сину,
Тут каламутиш берег мій
Та квапиш ніс поганий свій
У чистую оцюю воду?
Та я тобі за сюю шкоду
Ти знаєш, що зроблю?..
Як муху, задавлю!
— Ні, паночку,— Ягня йому мовляє,-
Водиці я не сколотив,
Бо ще й не пив;
А хоч би й пив, то шкоди в тім немає,
Бо я стою зовсім не там,
Де треба пити вам,
Та ще й вода од вас сюди збігає...
— Так себто я брешу? — тут Вовк йому гукнув. —
Чи бач! Ще і базікать стало...
Такого ще поганця не бувало!..
Здається, ти й позаторік тут був
Та капості мені робив... Тривай же!
Ти думаєш, що я забув?
— Помилуйте! — йому Ягнятко каже,-
На світі я ще й году не прожив.
— Так брат твій був.
— Нема братів.
— Так, може, батько,
Коли не дядько...
Або ж хто-небудь з ваших був...
Хіба не знаю я, не чув,
Що ви усі мене б із'їли,
Якби вловили?
Собаки й вівчарі твої,
Усі ви — вороги мої:
Од вас мені життя немає...
Ще мало я терпів?
— Так чим же я вам досадив? —
Ягнятко, плачучи, питає.
— Цить, капосне! Либонь, не знає...
Ще й огризається, щеня!
Що ти за птиця?! Ти — Ягня!
Як сміло ти мене питати?
Вовк, може, їсти захотів!..
Не вам про теє, дурням, знати! —
І —Вовк Ягнятко задавив...
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він Вовк, він пан... йому не слід...
1854