Децентралізація влади – це антирабська революція. Але якась млява

Півроку тому розпочалося об’єднання територіальних громад. В одних областях процес іде швидше, в інших – повільніше: на Чернігівщині у місцевих виборах 25 жовтня взяло участь п’ять об’єднаних громад, а, приміром, на Херсонщині – одна. Чому так відбувається, які перепони зустрічаються, як люди розв’язують проблеми, що планують на майбутнє? Про це та інше «SVOBODA FM» дізнавалася в рамках польсько-канадського проекту «Схід і Захід разом – простір діалогу».

Офіс реформ на Херсонщині, як і на Чернігівщині, працює з квітня. У травні відбулося зібрання всіх сільських і селищних голів області. Того ж дня експерти Офісу реформ представили перспективний план об’єднання громад. На Херсонщині мало бути 45 самодостатніх територіальних громад, Кабмін затвердив 43, нині планується створити 49. На Чернігівщині з 81 громади Кабміном затверджено 46.

Вертіївська громада Ніжинського району, Деснянська та Кіптівська Козелецького, Макіївська Носівського, Парафіївська Ічнянського провели вибори вже як нові адміністративні одиниці. На Херсонщині це зробила тільки Кочубеївська громада Високопільського району. Підтримку діяльності офісів реформ надає Асоціація міст України в рамках проекту USAID«Діалог» відповідно до меморандуму між Міністерством регіонального розвитку і Асоціацією міст України.

Об’єднання дає людям фінансові вигоди

«На початку було багато сільських і селищних рад, які напередодні виборів не приймали ніяких рішень стосовно об’єднання, – розповідає директор Офісу реформ на Херсонщині Юрій Горбенко. – Депутати говорили: «Не хочемо відповідальності, наша каденція закінчується, і яке б рішення ми не прийняли, воно буде переглядатися новим складом ради». Був абсурдний випадок: Іванівська селищна рада відмовила Шотівській сільській раді в об’єднанні в рамках перспективного плану. Але іванівці не підтримали на виборах такий його крок проти децентралізації, і обрали своїм головою Шотівського голову».

Робота з децентралізації влади на Херсонщині, як і на Чернігівщині, не припиняється. Найголовніше – створити самодостатню громаду. Це означає, що у громади після об’єднання повинні з’явитися надлишки коштів після всіх обов’язкових видатків (позитивне сальдо). Тобто після того, як громада отримає кошти від усіх своїх джерел доходів (плата за землю, податок на доходи, акцизний збір, дотація вирівнювання, медична і освітня субвенції) і сплатить усі рахунки – у неї мають залишатися гроші на розвиток. Якщо ж у громади за рік виходить від’ємне сальдо – таку громаду створювати не можна.

«Коли ми працювали над розрахунком фінансової спроможності та конфігурацією майбутніх громад, то залучали фахівців Департаменту фінансів облдержадміністрації, щоб чітко бачити в перспективі приріст грошової маси, – продовжує розповідь Юрій Горбенко. – Проте все одно виявилося 7 не самодостатніх. Тому ми вважаємо, що цим громадам не потрібно поспішати з об’єднанням, варто почекати кінця фінансового року, щоб приймати рішення після ретельного його аналізу. Якщо різниця між доходами і витратами вийде плюсовою – ми схвалимо такі об’єднання. А якщо ні – треба буде змінювати конфігурацію громади. Адже після об’єднання населення повинне обов’язково мати фінансові вигоди. Бо суть реформи в тому, щоб села отримали в соє розпорядження більше коштів і можливостей».

ЗМІ реформою не цікавляться

Працівники Херсонського і Чернігівського офісів реформ стверджують: вказівок «згори» щодо об’єднання не було. Цей процес дійсно добровільний, і в більшості люди розуміють фінансову вигоду своїх громад. На жаль, не було і досі немає централізованого роз’яснення суті реформи, соціальної реклами. Не виявляють інтересу до об’єднання громад і місцеві засоби масової інформації, хоча ця тема є надзвичайно важливою для суспільства. Консультанти ж офісів реформ не можуть об’їхати всі громади, всюди виступити і роз’яснити. Тому процес має всі шанси затягнутися до серпня 2017 року, оскільки на жовтень заплановані наступні вибори в місцеві органи влади, а до того часу всі громади повинні об’єднатися.

Однак існує і більш позитивний прогноз. Його прихильники кажуть: коли селяни необ’єднаних сіл побачать вигоду тих, хто об’єднався в числі перших, то і самі «заворушаться». «Альтернативи об’єднанню громад немає, – переконаний пан Горбенко. – Бо нікому не потрібні такі сільради, які не здатні розв’язувати проблеми людей».

Блокують сільські голови і районні чиновники

«У процесі об’єднання ми зіткнулися зі спротивом не з боку простих людей, а з боку корумпованих сільських і селищних голів, – говорить Юрій Горбенко. – Бо вони розуміють: після об’єднання громад будуть створюватися ліквідаційні комісії, яка під час ревізії виявить усе, що ці голови натворили. За даними соціологічного опитування, дві третини українців підтримують децентралізацію влади. Єдине, чого люди хочуть (60% опитаних), – щоб при утворенні нових громад було враховано їхню думку. Адже селяни не довіряють депутатам, яких обрали.

Приміром, у селі Збур’ївка Голопристаньського району був такий випадок: сільський голова сказав депутатам, що нібито планується ліквідація їхнього села, тому треба йти по дворах і збирати підписи проти децентралізації. А люди займаються городами, нічого не знають, і раптом депутат сільради розказує такі жахи… Коли ми приїхали і розповіли депутатам про те, що статус населених пунктів при об’єднанні громад не міняється, а сільські бюджети зростають – обурені депутати сільради зібрані підписи голові не здали, бо він їх обдурив».

Проти виступають політики, яким потрібні раби

Децентралізація влади – інформаційно місткий продукт, його треба вміти донести до людей, про це розказати в двох словах неможливо. Тому відсутність достатньої інформації призводить до того, що з’являються домисли, перекручування, чутки, що все закривають і скасовують. Зрозуміло, що місцевим корупціонерам, які замість наповнювати сільські бюджети платою за оренду землі отримують від орендарів власну вигоду, – об’єднання громад не цікаве. Навіть гірше: це означає припинення значних надходжень у родину.

«Децентралізація влади означає: селяни будуть повністю контролювати свою територію і не дозволятимуть процвітати районній і місцевій земельній мафії, – переконаний керівних Офісу реформ на Херсонщині. – Досі наші села жили у рабовласницьких умовах: увесь податок на доходи селян ішов у районний центр і тратився на території райцентру. Тому певні районні політичні еліти всіляко виступають проти реформи. Це – друга ланка спротиву після корумпованих сільських і селищних голів. Проти децентралізації виступають ті політичні сили, яким потрібні раби. Бо децентралізація – це антирабська революція. Вона спрямована на реальне зміцнення фінансово-матеріальної бази села. А також скасовує, крім фінансової несправедливості, і територіально-адміністративні недоречності, яких повно по всі країні. Це – правильна, розумна, продумана, логічна і вигідна для людей реформа за всю історію України».

Коли робиться добре діло, тоді все виходить

Перебуваючи на Херсонщині, відвідала першу об’єднану громаду Високопільського району – Кочубеївську. Її новообраний очільник Іван Дудар, який був Кочубеївським сільським головою три каденції поспіль, розповів: «Про об’єднання ми всерйоз задумалися взимку цього року, коли на сесії приймали бюджет, бо так жити всім надоїло. У березні, як тільки Верховна Рада прийняла закон, зібралися голови і депутати сусідніх сільрад – Орлове, Пригір’я, Заградівка. На першій же зустрічі рішення схвалили без ніяких непорозумінь. Здається, всі були готові до змін. Почали обговорення ідеї з мешканцями сіл. А їх у нас 14. Ходили в трудові колективи, збирали людей на вулицях. Вони розпитували, думали і в результаті погоджувалися. Приблизно 90 відсотків жителів чотирьох сільських рад (усіх – 3500) погодилися об’єднатися. Бо коли люди бачать, що робиться добре діло, тоді все нормально виходить. Не було в нас ніяких скандалів чи «розбірок», єдина неприємність – у райцентрі не зраділи нашому об’єднанню і почали заважати, не давати зробити правильні розрахунки. Ми їздили в область, щоб там дозволили об’єднатися саме в такій конфігурації, як ми хочемо».

За попередніми розрахунками, чистого доходу в бюджеті об’єднаної Кочубеївської громади має бути не менше 330 тисяч гривен на рік. Місцеві жителі не хотіли приєднуватися до Високопільської громади, бо там виходило б менше коштів на душу населення.

Про плани на майбутнє сільський голова говорить так: «У першу чергу потрібно відкрити свою службу «швидкої» допомоги та відновити лікарню, яка була у нас раніше (до так званої медичної реформи). Другий пункт у плані – створення пожежного відділення, бо миритися з тим, як працює районна пожежна служба, наші люди не хочуть. На третьому місці за необхідністю – комунальна служба, яка буде займатися забезпеченням альтернативним паливом школи, садка, лікарні, сільради, системою водопостачання, ритуальними послугами, розчисткою доріг».

За сучасними українськими мірками, дороги між селами новоутвореної громади ще терпимі, їх загальна протяжність – 120 кілометрів, найвіддаленіше від адмінцентру (Кочубеївки) село – за 15 кілометрів, і тепер підтримувати дорожнє покриття порядку буде сама громада, ні в кого нічого не просячи і ні на чию допомогу не розраховуючи. До речі, водогін тут є у кожному селі, у багатьох вода подається цілодобово, в усіх користувачів установлені лічильники. Монопольного сільгоспвиробника у громаді немає, є чимало фермерів і одноосібних господарів, податок на доходи який тепер іде в бюджет громади.

«Був у нас кілька років тому один пам’ятний неприємний випадок, – розповідає Іван Дудар. – Кілька років тому приїхав у село інвестор, який хотів побудувати елеватор, узяти в оренду кілька гектарів землі, дати зо два десятки робочих місць. Ми всі зраділи, пішли назустріч, рада прийняла відповідні рішення. Аж тут у справу втрутилися районні чиновники, почали переагітовувати нашого інвестора розпочати бізнес на їхній території. Не знаю, що там було, але цей чоловік зник із нашого поля зору. А коли я його розшукав, щоб запросити до співпраці вже з об’єднаною громадою, то дізнався, що він уже побудував елеватор і свинокомплекс у Дніпропетровській області. Наші жінки не отримали робочі місця, у бюджет не надійшли податки, громада не має інвестицій у соціальну сферу сіл. І райцентр нічого не отримав. Тепер такого не буде».

Пригадують жителі Кочубеївки і недавню історію. У 2012 році чехи хотіли орендувати у них 200 гектарів для установки сонячних батарей. «Старші брати» з району цих людей «перехопили» – розпочалося будівництво у Високопіллі. Проте воно і досі не завершене, бо районна влада заманила інвестора, а надати потрібну йому виробничу площу не змогла, бо її у неї немає. «Не можна було так робити, – резюмує Іван Дудар. – На чуже зазіхати – останнє діло».

Нещодавно відбулася перша сесія новообраної ради Кочубеївської об’єднаної громади. Люди працюють і планують майбутнє. Зокрема, подумують над тим, як би встановити вигідні відносини з заготівельниками молока, можливо, треба створити обслуговуючий молочний кооператив…

P.S. Краєзнавці кажуть: Кочубеївка (колись – Тіге, поселення німецьких колоністів) отримало назву від нових власників – нащадків генерального писаря і судді козацького війська Василя Кочубея, який видав Петру І плани гетьмана Івана Мазепи про від’єднання від Москви. Будинок Кочубея є у Батурині і в Чернігові на Валу.