Останнє оновлення: 21:40 понеділок, 10 грудня
Футбол / Інтенрв'ю
Ви знаходитесь: Спорт / Чернігів / Сергій Бакун: «Вихід “Десни” в Прем'єр-Лігу стане сверхмотивацією для чернігівських хлопчиків»
Сергій Бакун: «Вихід “Десни” в Прем'єр-Лігу стане сверхмотивацією для чернігівських хлопчиків»

Сергій Бакун: «Вихід “Десни” в Прем'єр-Лігу стане сверхмотивацією для чернігівських хлопчиків»

Чернігівський футбольний клуб «Десна» в серії своїх інтерв’ю з ветеранами клубу пропонує нашій увазі розмову з колишнім в.о. головного тренера “Десни”, а нині – головним тренером «Десни-2» і тренером СДЮСШОР «Десна» – Сергієм Бакуном.

Про футбольний шлях, гру проти португальської “Браги”, проблемах “Десни-2”, шанси “Десни” на Прем’єр-Лігу і навіть про те, наскільки зимова країна Україна…

Від “Луча” до “Полісся”

– Як прийшли у футбол та чому зайнялися саме цим видом спорту?

– Раніше комп’ютерів не було, бігали у дворі, грали. Більш серйозно футболом я зайнявся у київському училищі. Ми брали участь у змаганнях Трудових резервів. Після армія: у НДР я служив у спортроті. Після армії приїхав до Чернігова. Тут була команда “Луч” при Радіозаводі, за яку я грав у 1982 році. Про неї у мене тільки позитивні спогади. За виконавцями вона у той час не поступалася команді майстрів. Ми кілька разів тут, на стадіоні імені Гагаріна, грали внічию з “Десною”.

У складі “Лучі” були, звичайно, Імена футбольні. Тільки дві людини у команді були молодими. Я вчився, отримав дуже багато знань у “Лучі”. Я не хочу образити нікого, але тоді команди колективів фізкультури були сильнішими за рівнем, ніж зараз Друга ліга.

Потім я грав на обласному рівні за чернігівські “Гідротехнік”, “Комунальник”. У командах майстрів я ніде і не пробувався. Тоді не було поширене їздити кудись, переглядатися. А у Чернігові була тільки одна команда – “Десна”, але тут більше звертали увагу на віковий ценз, через який повинні були грати молоді футболісти. А так особливо місцеві не були потрібні, не переглядали футболістів. Але нам вистачало і обласного рівня. Це зараз, коли займаєшся з дітьми, розповідаєш, що необхідно робити, щоб все-таки підвищувати свій рівень…

Потім закінчив університет і вибрав професію тренера. У якійсь мірі невдячну. А з іншого боку – працюєш заради когось, бачиш результат, особливо з дітьми. Коли я після інституту почав працювати у Чернігівському районі, доводилося працювати з хлопцями, які по статичному м’ячу не потрапляли. Змушувало задуматися: “А що потрібно для цього, для того?” Я не шкодую, що почав працювати у селах. Потім, у 1993 році, Валерій Іванович Польовий (прекрасний був чоловік і директор) запросив працювати у СДЮСШОР “Десна”. До сих пір і працюю.

– У 2003 році Ви тренували “Полісся” з Добрянки, яке у ті роки було фарм-клубом “Десни”. Можна сказати, це було підвищення?

– У “Полісся” я прийшов раніше. Коли я працював у школі, у нас, у місті, був відомий тренер, фахівець Сергій Борисович Плотніков. Один сезон я під його початком грав у “Комунальнику”. Він прийшов і запропонував працювати його помічником у “Комунальнику”. Я не хотів йти, але він мене умовив. Я почав працювати, ми перейшли на молодь і буквально через рік стали володарями Кубка області, у фіналі переграли “Факел” з Варви.

А через рік або півтора Іван Петрович Чаус запропонував мені тренувати “Полісся”. Ми з ним розмовляли: молодий, амбітний чоловік. Я повірив йому і пішов у Добрянку. У 1999 році ми з “Поліссям” виграли Першу лігу чемпіонату області та завоювали право грати у Вищій лізі. І там відразу, у 2000 році, завоювали “бронзу”, а з третьої спроби, у 2003 році, ми стали чемпіонами області. Іван Петрович очолив “Десну”, запросив видатних тренерів: Юхима Школьникова та Олександра Томаха, і мене взяли їх помічником.

З другої ліги ми вийшли у Першу. А потім вже все почало змінюватися, новий президент… І мені запропонували очолити “Єдність-2”. У Плисках команда була дуже хороша. Я так думаю, що такої команди там більше не буде. Я, коли прийшов, розмовляв з почесним президентом клубу Михайлом Голицею. Тоді там грали кияни, тому що чомусь помилково (на мою думку) вважається, що київські футболісти сильніше місцевих. Але тоді нам вдалося залучити хлопців з Чернігівської області: Бахмач, Борзна, Прилуки, Чернігів. Вийшла прекрасна команда, яку поважали. Я вважаю, що якби ми підготувалися краще, якщо б нам дали можливість підготуватися так, як ми хотіли, я впевнений, що ми б виграли Європу.

– Ви маєте на увазі переграли футбольний клуб “Європа” (Прилуки)?

– Ні. Ми брали участь у Кубку регіонів УЄФА. “Єдність-2” виграла зональний турнір та представляла Україну у фінальній частині Кубка, який пройшов у 2011 році у Португалії. Ми там програли, тому що не всі футболісти були готові. Готовність на 100% була тільки у чернігівських хлопців, а можливості зібрати команду повністю не було. Ми зібралися у Плисках тільки за 10 днів до турніру. Якби ми підготувалися як слід, виступили б набагато гарніше. Майбутньому чемпіону, “Бразі”, ми програли 1-2, хоча в другому таймі грали з перевагою. Після “Єдності-2” я працював з ЛКТ зі Славутича, але роботу з дітьми не залишав.

Молодим хлопцям необхідно приділяти більше уваги

– Ще до роботи у “Єдності-2” Ви були виконуючим обов’язки головного тренера “Десни”. Розкажіть як вийшло, що Вам довірили очолити клуб?

– Так сталося, що головний тренер Олександр Томах пішов з поля після 1-го тайму. Причини, які призвели до цього, я не знаю. Він поїхав і президент сказав, що, так як чемпіонат потрібно закінчувати, я буду виконувати обов’язки головного. В.о. я був два місяці. У принципі, був непоганий колектив. Ми були на грані вильоту у Другу лігу, але зуміли зберегти прописку. Якби була можливість грати з тим колективом, я впевнений, хлопці проявили б себе з кращого боку. Команда була непогана. Але новий тренер бачив у складі інших гравців.

– У сезоні 2017 року Ви очолювали “Десну-2”. Команді тільки у останніх турах вдалося піднятися з останнього на передостаннє місце у таблиці чемпіонату області. Як оцінюєте сезон для “Десни-2”?

– Фактично у нас команда СДЮСШОР – грають випускники, хлопці, які нікому не були потрібні. Я вважаю, що команда потрібна і, слава богу, що команда є. Я знаю, що завдяки віце-президенту клубу Ігорю Базалинському і Юрію Надточему, ця команда з’явилася. Уваги дуже мало, але важливо що? Практика. Я не можу сказати, що хлопці рівно пройшли сезон, але команда молода, не укомплектована досвідченими гравцями. У молодих стабільності не буде ніколи. Це нормальний процес. Найголовніше – що у них була ігрова практика. Хлопці всі люблять футбол, практично не пропускали тренування.

Тренувалися ми де доведеться. Я не плачуся, я розумію, що всім важко. Але підтримувати необхідно. Хлопці ростуть. Вони закінчують СДЮСШОР, провідних намагаються взяти обласні команди, але вони всіх не візьмуть (одного-двох кращих), і то грати їм ніхто не довірить: тренувальний процес, а практики немає. У “Десні-2” хлопці грали постійно. Багато хто додав за сезон і у тактиці, і у техніці. Для них це важливий перехідний період від дитячого до дорослого футболу. Змагальний момент важливий. Тренування – тренуваннями, а змагання ніщо не замінить. Якщо гравець бачить, що перспективи далі немає, що він буде тільки сидіти на лаві запасних – він кидає футбол.

– Багато ветеранів клубу кажуть, що у “Десні” зараз грає дуже мало чернігівців. Ви тренували “Десну-2”. Як ви вважаєте, хтось з команди, яка у минулому сезоні грала у чемпіонаті області, зможе найближчим часом бути хоча б гравцем під основою, залучатися до тренувань? І чи спілкуєтеся Ви з головним тренером “Десни” Олександром Рябоконем?

– Якщо говорити про гравців “Десни-2”, то щоб прийти у “Десну”, їм потрібний ще час. Тому що, знову ж, коли ми створювали “Десну-2”, ці хлопці взагалі нікому були не потрібні. Кращих з випуску вже розібрали обласні команди. Завжди після випуску батьки питають: “А що далі?” Хлопці показували себе у чемпіонаті України. Добре, що команда (“Десна-2”) у минулому сезоні була, і ці гравці, 1999-2000 років народження, не зникли. Але, якщо ми хочемо, щоб за “Десну” грали свої вихованці – потрібно приділяти увагу дітям. Зв’язок повинен бути. Хотілося б, щоб були кращі умови для тренувань. Штучний газон значно прискорив виховний процес: хлопці швидше думають, швидше працюють з м’ячем.

– “Десна-2” буде грати у чемпіонаті області 2018 року?

– Все залежить від фінансів. У нас є хлопці. Буде можливість – будуть грати. І потрібно, щоб грали.

– Чим зараз займаються хлопці, які влітку грали за “Десну-2”?

– У нас є група спортивного вдосконалення, вони тренуються, працюють. Ми брали участь у турнірі “Зимова іскра”, правда там грали на півполя. Гравці “Десни-2” грали за “СДЮСШОР-Десна”, плюс хлопці зі СДЮСШОР, у яких випускний рік, грали у цьому чемпіонаті під назвою “Десна-2001”. “СДЮСШОР-Десна” посіла 11 місце з 16 команд, “Десна-2001” – шосте. Завдання перед командою не ставилося. Деякі матчі ми проводили без голкіперів, хлопці хворіли. Але, у принципі, я б сказав, що у нас хороша команда.

Прем’єр-Ліга може стати реальністю

– Що Ви думаєте про “Десну” початку 2018 року, і шанси команди на вихід у Прем’єр-Лігу?

– На мій погляд, був період, коли команда опинилася у психологічній ямі: у минулому сезоні “Десна” виконала завдання – зайняла 2 місце. Люди себе бачили у Прем’єр-Лізі, а тут раз і знову Перша ліга. Так, вони професіонали і можна сказати, що вони повинні виходити і навіть на першість області ладні грати з повною самовіддачею. Але, тим не менш є психологія. Я чув розмови: “Прибрати тренера”. Але я вважаю, що не тренер винен. Потрібно дати можливість команді прийти у себе. Я думаю, що вийти у Прем’єр-Лігу реально. Чому ні? Тренерський склад непоганий. Але хотілося б подивитися на гру “Десни” після зимових трансферів.

– Якщо “Десна” вийде у Прем’єр-Лігу, чи дасть це поштовх для дитячого і юнацького футболу, і, зокрема, для гравців “Десни-2”, які, вочевидь, стануть основою молодіжної команди?

– Те, що команда буде грати у Прем’єр-Лізі – це сверхмотивація для хлопчаків. І якщо будуть хлопці бачити, що є можливість потрапити у U-19, U-21 – звичайно це буде стимул. Це буде подвоювати бажання до роботи.

– Чи закінчив з футболом хтось з гравців “Десни-2” і, як Ви вважаєте, якщо команда не заявиться у чемпіонат області, чи багато хто з футболістів закінчать свою кар’єру?

– Хлопці пройшли один сезон. Але цього замало. Вони 1999-2000 років народження. Багатьох з них беруть у інші клуби, пропозиції їм надходять з Борзни, Мени, інших міст. Гравці можуть піти. Жоден з них не кидає футбол.

– Ви могли б порекомендувати когось із гравців “Десни-2” Олександру Рябоконю, щоб залучати їх хоча б до тренувань або зборів з основною командою?

– Я розумію, що у Олександра Дмитровича інше завдання. Для молодих футболістів повинна бути окрема команда. Рано говорити, що гравці “Десни-2” можуть прийти і посилити, або хоча б не послабити “Десну”. Молодим гравцям потрібно пройти певний процес. Але до тренувань з основою, на мій погляд, готова як мінімум одна людина. Він 2001 року і зараз готується до випуску з СДЮСШОР.

– Можете сказати хто?

– Євген Белич. Він, я впевнений, не поступиться основним гравцям. Інша справа психологія – йому треба обтертися.

Головне – щоб закінчилася війна

– Зараз йде зимова Олімпіада і, розмовляючи зі спортсменом, про неї, напевно, неможливо не згадати. Як Ви думаєте, яке у підсумку Україна займе місце у неофіційному командному заліку?

– Я не пророк, а вгадувати тим більше не хочу. Це буде показник того, наскільки приділяється увага розвитку спорту у нашій країні. Це місце і покаже – де ми знаходимося. Все тримається на фанатизмі людей, які люблять спорт і приділяють йому увагу. Тільки завдяки їм ми знаходимося на якомусь рівні.

– З Вами неможливо не погодитися – медальний залік показує рівень розвитку спорту у країні. На Ваш погляд, який цей рівень зараз в Україні?

– Я працюю у футболі і знаю наші біди. Упевнений, що всі види спорту знаходяться приблизно на такому ж рівні. Бокс більш-менш дихає, працює біатлон, особливо жіночий. А взяти хокей – його фактично немає…

– Нещодавно міністр молоді та спорту Ігор Жданов сказав, що Україна – “не зимова країна”. Ви погодилися б з ним?

– А Словенія? Вона ж теж не дуже зимова, а хокеїсти взяли і США переграли. Все залежить від рівня підготовки. Подивишся: французи і у біатлоні сильні, і у футболі. Там є система, яка працює. Я був у Нідерландах, Німеччині, Італії – дивився на умови роботи з дітьми там і порівняв з нашими… У нас хороші тренери і працюють не гірше, а при європейських можливостях працювали б і краще. Але можливостей немає… Добре, що прагнемо до Європи. Є надія, що все зміниться.

– Які зміни Ви хотіли б бачити у чернігівському футболі за підсумками 2018 року?

– Також як і у країні: щоб все змінилося так, щоб у дітей були можливості займатися, щоб їх бажання збувалися. Хочу, щоб вирішилося у кращу сторону питання зі стадіоном “Локомотив”, щоб його зробили. Це дуже важливо. У нас 300 дітей займається футболом, а це, як мінімум, вони відволікаються від вулиці, це великий плюс для батьків. Дай Бог, щоб “Десна” вийшла у Прем’єр-Лігу. Хотілося б, щоб не було війни – це основне. Багато чого ми хочемо. Хотілося б, щоб хоч щось збулося…

закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM


Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

Реклама на сайті SVOBODA.FM


SVOBODA.FM - LIVE!
Фотоновини

  Зник тракторист! А, то він просто «наступив на пробку»

SVOBODA.FM

RedTram
Загрузка...
Північний вектор