РУХ нарешті об`єднався. Куди ж рухатися?

У неділю 19 травня відбулося те, в що важко вірилося, але так само і не хотілося втрачати на це надію: Народний Рух України, розколотий 14 років тому, нарешті об`єднався.

Сталося це юридично не на об’єднавчому, як його дехто називає, з`їзді Народного руху України і Української Народної партії, а на ХХII з`їзді НРУ. Річ у тім, що наше законодавство не передбачає механічного злиття двох чи більше партій в одну.

Тобто, вони можуть об`єднатися, але це тягне за собою реєстрацію нової партії, яка, до того ж, лише через певний термін набуває право брати участь у виборчому процесі. Тому об’єднання доводиться робити на базі і за статутом одної якоїсь партії, а партійці іншої мають просто влитися в неї.

Після нелегких переговорів такою партією і був обраний Народний Рух України. Це було непросте рішення. З одного боку після розколу на початку 1999 року Народно Руху (це окрема важка тема, її уникають обговорювати всі ці понад 14 років і вона не виносилася на перший план і нині) за ініціаторами «оновлення партії», тими, хто виявився проти Чорновола, пішло десь дві третини партії. Ця частина хоч і теж проголосила себе Народним Рухом, але програла в судах назву, врешті, реєстрацію партії, тому перейменувалася спершу на Український народний рух, а невдовзі на Українську народну партію.

Втім, обидві частини розколотого Руху, обидві партії чекав відхід на узбіччя великої політики. УНП пробувала брати участь у загальнонаціональних виборах, але з сумним результатом. НРУ взагалі розчинився в тих чи інших виборчих блоках. І навіть у більш структурованій і фінансованій УНП серед рядових партійців давно зріло невдоволення ситуацією в партії, її мізерною роллю в політикумі. Останньою краплею став сумний результат партії на двох виборах: на президентських у 2010 році лідер УНП Юрій Костенко отримав жалюгідні 0,2 відсотка голосів, на недавніх парламентських здобули, і то на двох з «Нашою Україною», півтора відсотки. І ось в цей же день,19 травня з`їзд УНП ухвалив тяжке для себе рішення про фактичний розпуск партії і влиття її членів до лав Народного Руху. Втім, розуміючи, за ким реально структури, у кого більшість рухівців, ХХII з`їзд НРУ ухвалив узгоджену з УНП нову назву своєї партії, доволі ускладнену: Народний Рух України (Українська народна партія «Рух»), спрощений, неофіційний варіант — РУХ. Головою об’єднаної партії обраний Василь Куйбіда, який всього кілька місяців тому став головою НРУ. Першим заступником голови партії обраний Іван Заєць, до цього — перший заступник і виконуючий обов`язки голови УНП. Юрій Костенко не увійшов до керівництва партією.

 З`їзд ухвалив, що всі члени НРУ і УНП є членами цієї об`єднаної партії. До листопада має пройти перереєстрація партійців на місцях, тобто фактично будуть розбиратися зі структурами, від обласних організацій, районних і міських і аж до осередків. І тут можуть виникнути колізії, адже не секрет, що в переповненій надмірним гонором і амбіціями УНП багато хто болісно сприйняв ліквідацію партії, її влиття саме в НРУ. Бо тут мимоволі проглядається визнання моральної поразки і провини за розкол 1999 року, розкаяння і повернення «блудних синів» у лоно єдиного Руху. А в багатьох же випадках доведеться осередки й цілі районні організації УНП перейменовувати в ст. рук тури НРУ. Наприклад, на Чернігівщині є 22 районні організації УНП — у всіх районах. І лише в кількох районах є якась подоба структур НРУ. Виникне й питання майна партій: як бути з офісами та іншим добром?

 Втім, все це формальний бік справи, і сподіваймося, рядові партійці, яким давно набридли розколи і чвари, переступлять через надумані амбіції. Тим більше, що набагато важливіше інше — політичний бік справи, тяжка ситуація в національно-демократичному таборі і те, як об`єднаному Рухові бути далі? Тут варто зацитувати виступ Василя Куйбіди на спільному засідання Центральних проводів двох партій, що відбулося напередодні з`їзду:

 «Національна демократія програла, вона розгромлена і нам сьогодні треба скрупульозно, ставлячись з повагою до тих, хто залишилися, збирати всіх до купи. Ми мусимо об’єднатись, щоб протистояти цій антиукраїнській владі, щоб не упустити шанс зберегти свою державність, не ділячись на парламентські партії чи позапарламентські партії, на великі чи малі. Не дивлячись навіть на те, чи це політична партія чи це громадська організація. Ми мусимо відтворити Народний Рух України, яким він був у 1989 році.

Чи автоматично наше об’єднання породить потужну партію? Зрозуміло, що ні. Ми сьогодні, обидві партії, дуже слабкі. І практично не впливаємо на політичні процеси в країні. І наше об’єднання не робить нас автоматично сильними. Але воно дає потужний сигнал у національно-демократичне середовище, що ми здатні об’єднатися. І до нас підуть інші, щоб долучитися до цього об’єднання.

 Попереду, навіть після нашого об’єднання, дуже важка робота. Бо ми віддали всі електоральні поля, обслуговуючи інші партії. Я не бачу іншого варіанту, як намагатися почути один одного і врахувати думку один одного.»

 Як заявив Василь Куйбіда на брифінгу в після з'їзду, об'єднаний "РУХ" має намір об'єднати праві сили в Україні в єдину позапарламентську опозиційну політичну силу. З`їзд і звернувся з такою пропозицією до інших демократичних партій. У свою чергу, Іван Заєць заявив, що об'єднання УНП і НРУ "покладе початок подальшому процесу консолідації всієї національної демократії в позапарламентську опозицію", однак він зазначив, що це "не є викликом парламентській опозиції".

 Що ж, як кажуть, і на тому спасибі. Але ви , мабуть, звернули увагу на цитовані вище слова Куйбіди, що «ми віддали усі електоральні поля». Кому —очевидно: тій же парламентській опозиції. То, виходить, знову чвари і колотнеча за оте «електоральне поле»? Це замість того, щоб спробувати розширити його не за рахунок інших демократичних сил. Є й так за рахунок кого, що показали хоча б останні події суботи, 18-го травня: хоча б за рахунок фашистів у подобі «антифашистів». Мова, звичайно, не про оплачених мітингарбайтерів режиму і не про зігнаних ним же нещасних бюджетників, а про справжніх організаторів шабашу з «антифашистським маршем», — владу регіоналів, яка, збанкрутувавши політично і економічно, вже не придумає, яку ще карту розігрувати. Нікуди не зникли, як і в попередні 20 з лишком років, і інші антиукраїнські і антидемократичні сили, з якими давно й треба було боротися за електоральне поле, за виборця.

 Або ось той же Костенко¸на брифінгу після прощального з`їзду своєї партії, звично наговоривши багато правильних слів, не забув і підколупнути союзників по опозиції, висловившись про новооб`єднану партію так: «Як єдина права сила в Україні, що знаходиться у політичній опозиції до пануючої ідеології, об’єднаний «РУХ…» Отакої! А як же «Свобода»? А КУН, Конгрес українських націоналістів, з яким нещодавно разом йшли на вибори?

 Словом, проблем у партії буде більш ніж достатньо, і про них треба говорити вже зараз. По-перше, можна ж просто згадати давню мудрість, що не можна двічі увійти в одну й ту ж воду. По-друге, як би це не завуальовувалося, але й далі тяжітиме ситуація з розколом Руху 14 років тому, аж поки не буде сказано всю правду про той розкол. По-третє, так уже склалося в середовищі обивателів, які й дають основні голоси на виборах, що поняття «Рух», «рухівець» набули значень майже нецензурних слів. Як і терміни «націоналіст» і навіть «демократ». Склалося так і завдяки діяльності антидемократичних сил, і через яловість, млявість самих демократів у царині ідеології, пропаганди, агітації. Це не Польща чи Литва, де люди масово (у великій Польщі —мільйони, в маленькій Литви — тисячі) пішли в «Солідарність» і «Саюдіс», саме масово, від двірника до президента, створили потужні європейські держави, давно вже члени Євросоюзу і НАТО, а потім можна було й трансформувати ці рухи в політичні партії. Тут же словом «рухівець» лякають малих дітей і дорослих обивателів, а так звана еліта, бізнесова, творча, теж сахається цього поняття.

 Так що проблем на шляху задекларованого тим жде Куйбідою стремління відродити Рух зразка 1989 року багато. Інша річ, якщо негайно, в найближчі тижні і місяці процес об`єднання демократії набуде продовження, і не у формі відродження-творення старого-нового РУХу¸а у формі творення нової потужно партії. Нехай, формально, на першому етапі і у продемонстрованому у неділю влитті партійців інших партій у РУХ, але в подальшому, добре було б на заявленому на листопад з’їзді , — в трансформацію у нову, з новою назвою, потужну демократичну партію. Чи в цей бік рухається оновлений РУХ, побачимо найближчим часом.