Військові Чернігівщини ініціюють присвоєння Героя України капітану Євгену Лоскоту посмертно

Мережею Фейсбук «ходить» електронна версія петиції військових Чернігівщини щодо присвоєння Героя України капітану Євгену Лоскотіну, який героїчно загинув, захищаючи Україну від російської агресії. Активісти хочуть зібрати максимум підписів для відповідного звернення до Президента, адже Євген був справжнім патріотом та незламним героєм, що до останнього подиху виконував свій святий обов’язок перед Батьківщиною.

Євген Лоскот був заступником командира розвідувальної роти 1-ї танкової бригади. Капітан ЗСУ. Зник безвісти 5 вересня 2014 року, імовірно, після бою з проросійською бандою в районі Веселої Гори. Його рештки було ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи 2 вересня 2015 року.
Євген Лоскот народився 22 червня 1983 року в селищі Десна Козелецького району Чернігівської области. Після закінчення школи проходив військову службу в 101-й бригаді охорони Генерального штабу Міністерства оборони України. Після того пройшов навчання в Одеському інституті Сухопутних військ, який закінчив у званні капітана. 2006-2011 проходив службу в якості командира взводу у в/ч 1048.
Євген був активним учасником Революції гідности від початку і до кінця. 20 січня 2014 року отримав поранення в обличчя гумовою кулею. 
Після закінчення революції Євген добровільно мобілізувався у Збройні Сили України. З 21 березня 2014 року відбув у розпорядження командування 1-ї танкової бригади (с. Гончарівське), де був зарахований на посаду заступника командира розвідувальної роти з озброєння.
5 червня разом з іншими військовиками був направлений для виконання бойових завдань у луганський аеропорт. - Ми всі живі завдяки капітану, бо він нас заставляв так окопуватися, що нас не взяли «Гради» і атаку танків ми відбили, - розповів один із військових матері Євгена.
Брав участь у боях за Лутугіне, Жовте, Раївку, Сабівку, Григорівку, Новосвітлівку, а в кінці серпня 3 доби перебував на териконі шахти «Ювілейна» біля Луганська з метою передачі розвідданих до в/ч та батальйону «Айдар».
На початку вересня 1-ша танкова бригада почала поступово відходити від своїх позицій біля Луганська. Євген Лоскот відмовився відступати. Разом з іншими вояками, які не залишили позицій, Євген відремонтував БМП, максимально облаштував позицію. 5 вересня близько 13:00 ворог почав танковий наступ.
Бійці-«залишенці», серед яких і Євген, виступили в район Веселої Гори. Розвідники виявили командний пункт ворога. - Ми повинні їх дезорієнтувати, якщо ми цього не зробимо - загинемо і ми, і всі ті, хто тут лишився, - сказав боєць Констянтин Фортушний. Вперед висунулася група з трьох вояків (Євген Лоскот як механік-водій БМП, К.Фортушний та Е.Бондаренко як стрільці). Підʼїхавши, БМП розвернулася однією стороною, давши можливість відстрілятися одному бійцю, потім Євген розвернув БМП другим боком, аби відстрілявся другий. Після того як відʼїхали, відбулося влучання в БМП. Машина збавила хід, рвало мотор, броня запалала від влучання РПГ. Стрільці вибралися з машини на ходу, а Євген поїхав далі, хоча машина збавляла хід. Фартушний вважає, що Євген Лоскот пізніше підірвав БМП - оскільки чув два вибухи і бачив, як високо підлетіла башта машини. Бій тривав до 16:00. Триматися купи під обстрілом не було можливости.
Євген вночі ще виходив на звʼязок та домовлявся з «айдарівцями» про форсування Сіверського Донця. Однак потім на звʼязок більше не вийшов.
Лише 7 вересня військові 92-ї бригади та батальйон «Айдар» зайняли позиції 1-ї танкової бригади. Місто Щастя з його ТЕЦ було врятоване від захоплення противником.
- Я розумію, що зараз триває війна і у держави немає сил і можливостей розібратися і віддати честь всім тим, хто цього заслуговує. Але я сподіваюся, що настане час - і ми вшануємо усіх наших захисників", - каже мати Євгена.

Ксенії Данилівні вдалося розшукати свідчення про те, як загинув її син: місцеві мешканці навели на нього проросійське бандформування у складі «казаков», осетинів та росіян. Євген відмовився їм здаватися та підірвав себе гранатою. Тіло було розтерзане собаками, оскільки не було захоронене. Рештки були прикопані на пустирі.

-      Для мене мій син - герой, якщо навіть його таким не визнають, - каже мати Євгена.

Наразі петицію підписали 138 людей.