Сергій Луценко: Залишити своїм нащадкам квітучу Україну, захистити її від політиканів і зайд!

Півтори тисячі трояндових кущів було висаджено упродовж чотирьох днів у містах і селищах Чернігівської області — в Ріпках, Козельці, Чернігові та Новгороді-Сіверському.

Цей захід відбувся з ініціативи, за фінансової та організаційної ініціативи Партії «Народна самооборона» та особисто — заступника голови цієї політичної сили Сергія Луценка.

Вчора, 27 квітня, «трояндова акція» відбувалася в древньому Новгороді-Сіверському. Там імпровізований трояндовий сад з’явився біля пам’ятника жертвам фашизму в районі Спасо-Преображенського монастиря та біля обеліска загиблим воїнам-визволителям.

Окрім отриманого подарунка у вигляді 300 трояндових кущів, мешканці Новгорода-Сіверського стали свідками організованої «Народною самообороною» акції щодо впорядкування могил родичів видатного українського педагога Костянтина Ушинського (сам він родом з Новгород-Сіверщини. – Авт.) та встановлення пам’ятних знаків над місцями їх поховань.

А увечері в районному палаці культури відбувся концерт Олександра Смика, відомого українського барда. Саме тут і відбулася зустріч Сергія Луценка з новгород-сіверцями.

«Шановні мешканці славного міста князя Ігоря, — звернувся до присутніх Сергій Луценко. — Нині ми разом з Вами вшанували пам’ять воїнів, що полягли в роки Великої Вітчизняної війни у боротьбі з фашизмом, а також – пам’ять жертв нелюдського злочину – тих двадцяти тисяч людей, яких було знищено нацистами у таборі для військовополонених. От на цих святих для кожної людини місцях ми й висадили троянди.

Кілька днів тому я теж був на Чернігівщині, а саме — у Козельці, де народився, де жили і померли мої діди Іван Васильович та Михайло Петрович. Обоє – фронтовики. Із їхніх спогадів я не відчув великої ненависті навіть до ворога. От зневагу до ворога пам’ятаю, ненависті ж – зовсім трішечки. Напевне, ненависть вони залишили за порогом власних осель. Адже ненависть - не українська риса.

А зараз деякі українські (!) політики нас умисне роблять ворогами. Примушують ненавидіти одне одного, стравлюють між собою. Ми, нащадки князя Ігоря, гетьмана Розумовського, згідно із задумами іноземних емісарів, маємо забути свою славетну історію та перетворитись на холопів. Не вийде, панове можновладці! За тисячі років нікому не вдалося зробити те, чого ви прагнете!

Шановні земляки, ви пам’ятаєте фільм радянських часів «Щит і меч»? А пісню із фільму: «С чего начинается Родина?». А знаєте, Батьківщина велика (Україна) і маленька (Козелець чи Новгород-Сіверський), на мою думку, починається із нас з вами. Із наших родин, що потом, розумом, наполегливістю забезпечують своє існування. Ми із самого заснування «Народної самооборони» говорили: «Дбай про свою родину, домівку. Буде сильною родина, стане квітучою Україна».

От тому я й приїхав із своїми колегами, друзями –депутатами та активістами «Народної самооборони» до рідного Козельця, де ми наперед довідались, що в минулому році в пологовому відділенні райцентру народилось 124 немовляти. Ваш великий земляк Костянтин Ушинський свого часу казав: «Громадське виховання тільки тоді буде дійовим, коли його питання стануть громадськими питаннями для всіх і сімейними питаннями для кожного».

От у Козельці ми разом з батьками цих дітей і висадили трондовий сад. Хай розквітають оті діти поруч з цими трояндами на радість батькам. Нехай через невелику кількість років вони на своє повноліття прийдуть на площу рідного селища. Хай на все життя запам’ятають рідну землю, де можуть рости такі чудові квіти.

Я запропонував, а мої друзі і колеги по партії мене підтримали, розпочати програму Інтелектуальної (гуманітарної) самооборони саме із Козельця. Інтелектуальна самооборона – це колективний, громадянський захист наших рідних традицій, пам’яті про славних предків, пам’яті про їх подвиги в ім'я нашого життя. Ми ж таки козацького роду! Ми ж бо вшановуємо своїх предків. Ми поважаємо і даємо прихисток іншим народам, шануємо їх культуру, та при цьому будемо боронити своє рідне.

Пригадую, там, у Козельці, після проведення нашої акції відбулася вистава аматорського лялькового театру. Ми подарували керівниці театру ноутбук, який був необхідний її колективу для озвучення своїх вистав. До кого вони не зверталися раніше – до представників влади, політиків, - усім було байдуже. І це при тому, що вистави вони давали безкоштовно! Ми ж зробили те, що театральним аматорам було потрібно.

Та… не про це мова. Пригадую, згадана мною вистава закінчувалася тим, що казковий кіт казав, що, мовляв, як він буде брехати, то у нього хвіст відвалиться… Отож, гадаю, і нашим політикам-брехунам варто засвоїти уроки мудрого кота, щоб часом у них хвости не повідпадали! А ми просто давайте будемо говорити правду одне одному.

Перед Козельцем ми відвідали райцентр Ріпки, де висадили сотні троянд на знак пам’яті про тих, хто віддав життя під час ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції.

А вчора, в Чернігові, висаджували троянди біля святого для кожного городянина місця – на території Меморіалу Слави. Отже, ми маємо думати і про них - тих, хто віддав життя за нас, і про інших – тих, хто житиме після нас!

Шановні земляки, «трояндову акцію», ми, на жаль, маємо тимчасово призупинити, бо в Києві розпочалися процеси, незалежні від нас. Нашою землею і нашою незалежністю почали торгувати. Українському народу оголошено війну політиками-зрадниками. Мені щойно повідомили, що сьогодні у Верховній Раді депутат з «Народної Самооборони» Олесь Доній (йому вчора було зроблено операцію на спині) тримав національний прапор, і в цей час отримав два підлі удари у спину і два – у голову, після чого потрапив до реанімації. Отаке тепер коїться в Україні.

Та поки що, сьогодні ми зустрілися тут, щоб продовжити чудову справу пам’яті і троянд, минулого і майбутнього. Нехай діти через роки пишаються: «Я гордий тим, що є українцем», а не бігають «по європах» у пошуках кращої долі. І якщо ми з Вами не будемо байдужими та не опустимо рук у безсиллі, то наші діти виростуть у державі, якою будуть пишатись.

Троянда — запашна квітка. Поруч із нею немає місця злості. Нехай Ваші діти, а мої вже онуки, ростуть в оточенні любові. Але… троянда має й гострі шипи! Отож ми маємо бути міцними, сильними, гордими, оберігаючи та плекаючи ніжні квіточки. Ми маємо головну мету – залишити своїм нащадкам квітучу Україну, захистити її від політиканів і зайд!».